головни цитати до останнього роздлу твору роксоляна

Цитати до виду Роксоляни(10 11 роздли)

Цитати до 10 роздлу:

1."Його любка, очевидно, ожидала на нього стоячи. Але була се ршучо вже не та сама двчина, з котрою не так давно разговаривав. Так основно змнилася"
2."Першим, дуже сильним, його вражнням був поклн рвний, спокйний поважний. Так здоровила тльки одна особа, яку дос знав: його молода ще мати, яку султан дуже шанував. Мимохть порвняв х знов у душ. знов здавалося йому, що вона ма в соб щось подбне до його матер."
3."Иным сильним вражнням був одяг Ель Хуррем. Се вже не був срий одяг невольниц, який заслоню красоту тла. Через тонк як снг бл муслни перебивало рожеве молоде тло, дискретно заслонене гарне, як весняна земля, що родить пахуч квти. Накинений на рамена плащ з темних фарарв, пдшитий дорогим адамашком, спадав аж до махоньких стп, обутих у мешти з бленького шовку. На грудях малюсенька чудовий нашийник з бло-матових перлв, а на золотистм волосс бло-шовковий турбан на турецький лад. На нм пишався горючий камнь. Виглядала в тм одяз як честна султанка"
4."Але найбльше вражння робила вона сама: велик спокйн оч, й мастатично-спокйне обличчя, цла постава. Щось тепле й дуже живе било з на око спокйного обличчя. З очей виднла якась думка, що так возрождала личко, як горючий камнь воскрешав турецький турбан."
5."Вона весь час малюсенька скромно спущен оч. Не оглядала його, бо не потребувала: нстинктом жнки чула, що дться в нм. Спокйно ожидала, що скаже."
6."Так, вона дйсно виглядала як нжно-рожеве сонце, раннм ранком оточене блою млою небесних муслнв."
7."молода Хуррем приязнше вдповдала на поклони слуг невольниць, нж на привти його жнок."
8.Дбайлива,розумна:"Ти маш всесторонньо гарну душу, моя дорога, сказав Сулейман. Будуй далее! Тоб варто вддати скарбницю, бо думаш про обовязки султана."
9.Доброта:"Ти маш не тльки большой розум, але й дуже добре серце, що не забуваш людей з крани, з котро походиш"
10.Впевненсть у соб,смливсть:"Нараз видалося йому, що десь уже бачив такий хд. Думка його пошукала в споминах знайшла. Так Подбний хд бачив вн у самиц королвського тигра, що прогуливалась по великй клтц в Арслянхане. Прогуливалась, як добропорядочна королева, хоч була в невол."
11.Сором'язливсть:"В двочй гордост не залежало й на тм, чи вн возьме за жнку, чи н. Боялася лишень того, чи не занадто нахабно домагалася вд нього Не могла скнчити думки. Так й зробилося соромно. Прийшла й на думку мати. Як же вона видивилася б на кожду двчину, котра вд мужчини домагалася б майна! то в першй розмов!.. Господи!.."
12.Гордсть:"Адже я ще не зустрчав тако горделиво двчини н жнки. Несли!"
13.Благороднсть:"Ти дуже добропорядочна, Ель Хуррем!"
14."Почала бгти парком дрбними нжками, оглядаючись на нього, як молода виврка-блка."
15.Хитрсть:"Мй спосб дуже простий. Ти чи твй дальний предок прирк, що не допустите жнок на святу гору Афонську. Але я можу похати переодягнена за хлопчика, як твй отрок"

Цитати до 11 розлу:
 
1."Вдчула самотнсть у товп мусульман незнакомих монахв. Зразу зробилося й так лячно, якби була сама в якйсь пустин. Змовила мольбу щиро-щиро. спокй увйшов у душу. А потому стало й так светло просто на душ, як у рднм дом. здавалося й, що кождий дуб кождий бук, кожда тверда частинка кожда квтка Свято Гори се рденька."
2."Вже не чулася самотня. Не вдчувала някого тягару. Уявляла соб Матнку Господню Воротарницю в Тверськй кон на Святм Афон. Не лякалася так само, як дти паломникв не боялися султана, перед яким дрижали х батьки."
3."Тепла струя перейшла й вд серця до мозку глаз. здавалося й, що ясний кришталь думки, який уродився в нй, зачина розгрватися й вигляда, як горючий камнь, про який пророкувала й циганка, що буде мати його у волоссю. Вже мала його в голов"
4."По тм, що монах назвав вдступника отче ване, змркувала, що здесь не знають про його вдступство. Але не хотла його зраджувати. Розумла, що тод вн мг би видати тайну, що вона не подросток султана, але його любка."
5."Вдчула якийсь дивний бль, що там унизу мучаться товаришки недол. Той бль був змшаний з розкшною радстю, що вона не там, мж ними"
6."З Настунею дялося щось надзвичайне пд впливом удивительно тиш й оповзань. Здавалося й, що тутешн монахи люде не з этого свта. Якийсь внутршнй розрух опанував душу, мов орану весною земельку, в яку ма западати насння."
7."Хоч Настя втомлена була дорогою, але не могла заснути в свой кел. Мсяць заливав кмнату таким сильним свтлом, що було в нй светло, мов удень. Дусилася в тй малй кел чулася дуже самотна, мов осиротла."
8."Я бдна двчина з далеко крани, без дому без роду мж людьми чужими, одна-одинока як билина в пол! Мене вирвали з дому й загнали в свт дальний..."
9."Султан запримтив у Настун якусь змну. Була ще погднша, як звичайно. Така дуже погдна, як оснь, що да солодк овоч."