Черта образу Роксоляни ( за одноменою повстю Осипа Назарука )

1. " Хоч Настя була забавно вдач, але ся переломова хвиля в життю настроювала так поважно, що встала як у памороц.Якась неозначена дрож розкош й ужасу, дивно боязн перед чимсь невдомим наповняла все ство.Рух весльних гостей ще збльшував неспокй."
2."Грудь Настун стиснув такий большой ужас, що переходив аж у розпач. Якийсь дивний, пвсвдомий жах непримнсть розливалися по всм тл по глазах, стискали гортанку, тамували вддих."
3. "Настуня йшла пшки в гурт молодих двчат. Йшла у свом слюбнм одяз. Тльки вночок погубила десь. Рання мольба до Господа успокола . Якби не голод сумн личка товаришок, була б навть весела."
4. "Настуня малюсенька мж усма товаришками недол найспокйнше обличчя. Додумалася, що се надавало й поваги навть в глазах дико охранник, яка, показуючи на не ремнними нагаями, повторяла нередко слово: "Хуррем!" "
5. "Слдуючого денька Настуня теж не могла взяти до уст татарських присмакв. Пила тльки воду. так ослабела, що не могла вже йти. Але боялася, щоб не посудили, що уда. тому останками сил держалася на ногах."
6.  "Напвпритомна Настя чула, як дали й клька порядних батогв, як пдняли й поклали в якийсь вз, на тверд дошки. Явно, мусли зразу думати, що вона уда перевтомлену. Батоги з сирвця, з гудзами, були дуже болюч. Вилася й корчилася з болю вд х ударв, а тверд дошки ще бльше присваивали терпння. Тльки пд головою почула щось м'якше, але з рубцями. Крзь роздерт шлюбн черевички дткнула пальцями теж якось твердо матер. В гарячц здавалося й, що се ризи з церкви св. Духа. Якась гаряча червень заливала й оч."
7. "Вона була в чорних скрипучих мажах. Здавалося й, що се домовина. що в тй чорнй домовин похоронена вся ясна двоча минувшсть."
8."В такм самм положенню, як оспвана в народнй псн волинянка, була й галичанка Настуня."
9."Щойно тепер запримтила, що ма тльки оден слюбний черевичок на соб, той подертий."
10."А Настуня мала таку сильну горячку, що була пвпритомна, если на татарськм шкрянм мшку, випханм сном, переправляли через Днпро коло Таван."
11. "Бльше Настуня нчого не знала про море. Але й се так оживили молоду уяву, що аж серденько живше билося й у груди."
12. "  Настуня не могла вдвернути глаз вд чудового Чатирдагу. Вн красою так утихомирив , що з повним споком у душ доздила до велико торговиц невольницями, до пристан Кафи."
13."Збентежено вибиралася Настуня до школи невольниць. Але разум працював живо. Розумла светло, що в сй школ може бути побудована пдвалина дальшо дол - благо або зло. Чи до утеч, чи до дальшого життя здесь - все треба пзнати тутешн життя те, чого воно вимага. Розумла се так светло, як Отченаш, котрий раз у раз повторяла. "
14."На той страшний вид Настун закрутилося в голов, вона поблла як стна, хлипнула воздуха й свалилась на грядку квтв, сама як скошена квтка. Падала також з словами: "О Боже, о Господи!" "
 15."В синх глазах Настун знов мигнула чаша чорно отру на тл Чатирдагу... зазвенли в душ страшн, але правдив слова Святого Письма: "На отпрысках потомкв ваших вдб'ю злость вашу"."
16."Як губка воду, так Настуня втягала в для себя правильну вимову арабських слв. Але з змстом х не годилася в душ, противилась йому, хоч була вдячна учителев, що так уважно повторяв с слова. Була переконана, що робить се для не. Вдивлялася в нього, як в образ"
17."Настуня так зацкавилася його наукою, що при вечер навть не малюсенька часу подумати про сього учителя. Тльки випитувала Кляру, що вн сказав дос, заки вона прийшла до школи. Рчч при кнц лекц вчив рахункв. "
18."Перед чистою, як квтка, душею Настун стояв тодшнй Захд ренесансу..."
19."Хоч Настуня не обожала Рчч, але з запертим вддихом слухала його лекцй, особливо про безоглядн вчинки жнок в тал. "
20."Все те цкавило й захоплювало, але й изнуряло. Тому вдткнула, если Рчч перейшов до зовсм нових справ. "