Реальне фантастичне в твор"Конотопська вдьма"

справд фантастичн под вдбуваються в замечательному мстечку Конотоп. То Явдоха Зубиха не хоче тонути в рчц, хоч навсили на не двадцять пудв; то конотопський сотник пан Забрьоха лта пд небесами, наче птах; то кудись подлися двер й вкна в хат, не пускаючи Микиту Уласовича до внчання; то пдступно змню сво ршення хорунжвна Олена. От що наробило чаклування вдьмовське!
У цiй повст  реальнсть фантастика ведучий глас належить реальност: Конотопську вдьму можна вважати цлком реалстичною повстю. Фантастику создатель використову як сатиричний засб.
Незвичайн под в повст, як няк пояснити не можна: раптом злетв пан сотник, як птах який заморський, налякав дтей, жнок, примусив старих людей плюватися та жахатися. А все одно чомусь не ужасно читачев! Бо вн разом з творцом смться з Микити. Замало було Г. Квтц-Основ'яненку розповсти, що пан Забрьоха лкв бльш тридцяти не зна, а вм тльки пдписувати; що вс папери назива депортами може пдписати х сторч. Що сотник врить у вдьом вважа боротьбу з ними важлившою, нж виконання наказу полковника. Що не вм вн н посвататись, як люди, н ншо якось ради соб дати без писаря Пстряка. Бач, замало цього автору! Так вн ще примусив Забрьоху лтати пити просити! Зрозумло, що глузу з Микити создатель. Та й мовн засоби, використан при цьому, про це свдчать: як пан Забрьоха, мов птах який заморський, летить попд небесами: руками бовта, мов крилами, черкеска йому роздуваться, ногами дрига, шаровари напужились, сам употв.... Писарю здасться, що сотник полетв, як гусак, а старй Льознис вн здасться вороною. що в цй фантастичнй под для творца читача? Тльки смх глузування!