цитатна характеристика степана радченка

Cтепан Радченко  людина-завойовник, яка розбазарю свй талант. Ось один з епзодв роману. Степана запросили на вечрку до нституту, де вн чита сво оповдання "Битва". "Успх, пише автор", був великий, "та Степан до цього успху поставився дуже неприхильно навть не визнав за потрбне пдняти квтку, кинуту йому на сцену, цей перший лавр з внка сво майбутньо слави". 
У розмов з Борисом, вдвертим прихильником лтератури, Степан говорить, що оповдання це жарт, це розвага, а за нч пише деклька творв у цьому ж жанр. 
нод в голов Степана з'являються справд думки, не притаманн нтелгентнй людин. Посварившись з Максимом, вн пшов геть. А в голов вирй думок: ця наволоч стукнула його в обличчя! Ач який лицар об'явився! 
З большим задоволенням вн згадував, як душив Максима, бив його, "вивертав, колнчив заразом жалкував, що так швидко урвав свою расправу. Вбити б гадюку! На юшку потовкти!" 
Вн любив лтературу, вона стала йому близькою й найдорожчою. лтературу вн розцню як першу ознаку культурно людини. 
Степан вважав, що вн людина насиченого розуму тому не повинен сплкуватися "з людьми, тими дальними фгурами, що йому часом випадало з ними здибатись". Життя людей здавалося йому простим жодно уваги не вартим. 
Вн належав до тих людей, хто прагне крок за кроком наближатися до поставлено мети, але не вм спочивати на зупинках досягнення. Бажання його були поривними, вони палили його, кликали навпростець через труднощ. Здавалося б, а що здесь прикрого. Та справа в тому, що при виршенн будь-яких проблем душа Степана була "жорном невпинним, що лиш разом з добрним зерном кукль ввсюг життя". 
Поступово Степан заволодвав мстом. Спочатку нова квартира (простора, свтла, у центральному район), а потм люди, знайом. х родич... так вглиб м100. "Його капелюх щораз частше здймався на вулиц..." Зос, яку, здавалось, покохав, Степан доводив перевагу громадського над особистим, читав й мораль, в яку й сам мало врив. 
Хлопець часом вдчував, що гробить для себя. От часточки свого "я" йому хотлося збрати, повернути х до для себя, з'ясувати сво ство. Та на змну цим думкам приходили зовсм нш, протилежн.