Пригоди кота лапченка описан ним самим тема головна думка твору

Може, декому видасться дивним, що кт узявся за лтературу, але це цлком зрозумло. Рч у тм, що котов випада бути свдком таких моментв у житт людини, як схован вд суспльства кт чу розмови, що точаться в отчизн, бачить, що роблять люди, если х нхто не бачить. Словом, я перебуваю в таких умовах, в яких не може бути жоден письменник, можу писати про те, що справд бачив чув, не домислюючи не вигадуючи, як то змушений робити письменник-людина.
Взявся я за перо ще й тому, що деяк вчинки людей дивують мене. Я хотв подлитися з людьми враженнями вд хнього життя, щоб вони поглянули на для себя, так би мовити, збоку, бо ж збоку краще видно достойност, хиби.
На жалко, письменник, який редагував мй рукопис, дещо викреслив з того, що було написано цкавого про людину
Щоб н в кого не лишилося сумнву, що все це дйсно написав я сам, розповм, як я навчився писати. Не така це вже складна штука.
Треба взяти в лапку олвця вивести першу лтеру, потм другу, третю , коли вийде слово, трохи вдступити таким самим методом написати друге слово, а, закнчивши фразу, поставити крапку. Якщо якесь написане слово мен не подобалось, я злизував його язиком. Для мене це було значно зручнше, нж перекреслювати. Тому я перейшов на чорнило ручку, бо злизати чорнила легше, нж олвець.
При писанн багато важить положення хвоста. Н в якому раз не слд ним махати. Хвст повинен лежати на стол, це створю необхдний упор для всього тла. накше лтери виходять не так гарн, а нколи бувають просто нерозбрливими.
Може, дехто гада, що мен легше друкувати на машинц, та це не так. Я не змг навчитися друкувати на машинц. Як тльки я натискував на клавш, зразу вистрибував важль з лтерою, , хоч я знав, що це важль, мен щоразу здавалося, нби це миша, я кидався на лтеру, хапаючи кгтями. Вд цього псувалася машинка, а також мо стосунки з господарем, а головне друкування посувалося страшенно повльно, бо думка уривалась, натхнення зникало, я довгенько сидв, щоб знову повернувся робочий настрй.