Продовження думи Маруся Богуславка

А здесь султан турецький прижджа,
З повозки виходжа й до Марус попвни Богуславки пдходжа.
почина двку-бранку, вже бусурманку,
Марусю попвну Богуславку
Кляти- проклинати,
На оченьки син косо позирати.
Ой, ти двко-бранко приятна
Нащо невльникв вдпустила?
Живе в тоб християнський дух,
Бльш нам, бусурманам ти не друг!
Не ховай свох глаз,
Став в церкв свох свчей!
Бльше ти не бусурманка ,
А обычная християнка!
Розчервонлась двка-бранка
Чорноброва Маруся попвна Богуславка:
Нкого я не випускала!
То все тво турки!
Я прилягла уснула, а вже если встала,
Не було твох козакв! Хба цього малюсенько?
Розплакалась двка-бранка
Маруся попвна Богуславка.
Не пду я нзащо!
Ви мен до душ припали
Свом благом причарували
Пробач мен! Та за що?
Я козакв не випускала!
Глаз з ключв не спускала!
А коли заснула ключ не сховала!
Вибачай мен, султане, за мою провину
Прийдеться мен хати знов на Украну!
Сама себе вже навть сльозно проклинаю!
Побгла Маруся Богуславка у сво палати,
Просила султана хоч заночувати.
Жалко йому стало двки-бранки
Марус попвни Богуславки:
Залишайся, Марусенько!
Красотою умита!
Тягостным мом горем
Й нещастям сповита!
Н! Маю я хати!- каже двка-бранка.
збираться в дорогу Маруся попвна Богуславка.
Нкуди ти не подеш! Це я тоб кажу!
Я за тобою, милая , у могилу ляжу!
Ой, не знаю я, не знаю!
Мило мен з вами!
Та боюся буду чути,
Що сварка мж нами!
Буду я увесь час чуток свою провину!
А, до речмилий мй! Чекай на дитину!
Як дитину? Ти що! Невже?
В мене син чи донька?
Я не знаю ще нчого!
Все ще неточно!
То тепер тебе, Маруся, вдпустить не можу!
Будеш в мене любою милою
Гарною дивною мою дружиною!
Я тоб дам таких лакомств,
Що тоб й не снилось!
Я тоб таких багатств дам,
Лиш , щоб ти лишилась!
Не треба мен твох скарбв!
лакомств не треба!
А звернуся я до неба
Щоб скупить провину!
Повертайся у палати!
Давай хутчш! Живо!
Лягай на сво ложе
чекай дитину!
Я ж тоб пробачив все!
Про це не турбуйся!
А з черговими турками
Я вже ж розберуся!
Я додам м по заслугам!
Нехай вони знають
Як у мене ключ красти -
Та ясир звльнять!
В той же денек, в лиху годину
Туркв всх наказывали,
А Маруся в ту годину - народи дитину!
Що там було - смх чи радсть,
Чи печаль, чи смуток -
Втекла Марусенька та й год
Та й на Украну.
Втекла, але пожалла,
Що осталася живая ще й малюсенька дитину.
тод згадала вона свою рдну матр,
Свою неньку Батьквщину рдного батька.
Згада свою вру милу
закони Бож.
стало Марус жаль жовт рож
Що квтнули пд вкном рдно домвки.
Згадала кинулась в рчку.
Все. Жодно звстки