дейно-художнй аналз "Сад божественних псень"

Тема: сатиричне зображення панв, бюрократв, купцв, дворянсько-бюрократично системи управлння.

2.4. дея: нищвне висмювання засудження моральних вад тогочасного суспльного життя (спосб життя, нтереси прагнення помщикв та купцв; тлумачення бюрократами законв з вигодою для себе, хн крючкодерство; чинодралв вршомазв-панегриств, як прислужництвом пдлабузництвом прагнули здобути висок посади, що давали добр прибутки; схоластичну систему освти, яка завдавали спудеям больших пыток.)

2.5. Основна думка: Г. Сковорода сатирично викрива заперечу весь тогочасний лад як антилюдяний аморальний; пдносить примат розуму, контрастно протиставляючи його тогочасному соцальному побутовому злу: А мне одна только в свете дума, Как бы умерти мне не без разума.

2.6. Жанр: сатиричний врш, песнь, де поет представля й осмю цлу галерею гршникв, що не живуть за свом покликанням ганьблять нших: це жадбний помщик, лихвар, брехлив купець юрист, пдлабузник-сластолюбець.

2.7. Вршування: написана псня десяткискладовим розмром з цезурою псля шостого складу. Кожна строфа псн ма шсть рядкв, з яких перш чотири дактилчн, а останн два силабчн звучать як антитеза, як рефрен.

2.8. Рима: як новатор, поет застосову виключно чоловч рими (дума з разума), неточн рими, яких не вживали тогочасн митц; у твор вжито чотиристопний дактиль.

2.9. Звязок з усною народною творчстю.
Для псн Сковороди характерна простота, народнсть стилю мови, як виходять далековато за меж старокнижно поетики. Починаться псня словами, як нагадують старовинн народн при-
слвя: Що не город, то нрав, Що не голова, то розум. Узагал у твор виразно проступа жива народна мов, особливо в лексиц та фразеолог: трещит голова, юриста, манер, грунта, Федька-купец, в свете дума, наловлю собак, все жереш, чистый хрусталь, всякому горлу, ты не щадиш, шумит дом как кабак та н.
Близьксть за формою до народно псн та актуальнсть поез зробили дуже известною серед укранцв.

2.10. Композиця.
Створивши окрем художн детал, як вдображали рзн соцальн пороки, Г. Сковорода намалював широку картину тогочасних суспльних порядкв, дав м оцнку.
Кожна строфа врша складаться з шести рядкв. У чотирьох перших автор вдобража т чи нш риси живо дйсност, а в двох наступних, що звучать як рефрен, протиставля м сво роздуми.
Спочатку вн не повдомля, яка ж думка не йдет с разума. Про це дзнамося з рефрену в передостаннй строф. Н царв, н нших владик земних не боявся вльний флософ-правдолюб, не страшною йому була й сама смерть. Його турбу злее одне: Как бы умереть мн не без разума, тобто не зйти з шляху, який вн обрав у житт, не пддатися звабам забезпеченого снування.

2.11. Змст твору.
Псня починаться в спокйному тон. Создатель переда особист роздуми про рзну вдачу людей, уподобання, як у кожного сво: Всякому городку норов и права, / Всяка имет собственный разум голова; / Всякому сердцу своя есть любовь, / Всякому горлу свой есть вкус каковой, / А мне одна только в свете дума, / А мне одно только не йдет с разума.
Яка ж думка непокоть поета, що в нього постйно не йде с разума?
Поета як людину чесну, безкорисливу турбу несправедливсть свту, потворн явища сучасно йому дйсност. Саме в цьому причина його неспокою, його рзко негативного ставлення до крпосницького ладу. Тому вже в наступнй строф вн розгорта яскрав картини тогочасного життя, типов образи шахрав злодв, панв пдпанкв, гостро висмюючи х. Здесь Петро, який заради чинв витира панськ кутки Федько-купець, який при аршин все лжет, лихвар, що мр про сво проценти, пани, котр, наслдуючи моду, перебудовують сво палаци за ноземними зразками.
У третй строф Г. Сковорода нищвно висмю помщика-крпосника (заводить англйську худобу) козацьку старшину, що постйно збльшують сво земельн володння, грабуючи селян, а також викрива панський побут з пяними оргями в матках: Тот непристанно стягает грунта, / Сей иностранны заводит скота, / Т сформировывают на ловлю собак, / Сих шумит дом от гостей, как кабак У четвертй строф бичуться висмються несправедливе судочинство тих часв (Строит на свой тон юриста права), схоластичн науки (С диспут студенту тре щит голова)
Особливу увагу звертамо на останню строфу, що переда основну дейну спрямовансть сатиричного твору. Потворному життю представникв крпосницького суспльства Г. Сковорода протиставля свй нравственно-етичний деал, деал мудро людини, яка зна справжню цну життя ма совсть, как чистый хрусталь.
Отже, у твор сатирично викриваться засуджуться весь суспльний лад як безчесний й нерозумний. Кожний рядок врша Г. Сковороди, кожний його образ несе у соб велике смис-
лове навантаження, вдтворюючи живу дйснсть у найхарактернших проявах.