твр на тему "актуальнсть пси Мина Мазайло на сьогодншний деньпомогите пожалуйста,безотлагательно

Серед людей нод зустрчаються так, як вважають, що популярна зачска, стильний одяг це запорука успху у будь-яких справах. Безумовно, до певно мри це так, але не зовсм. Усе криться в душ людини. Отже, як каже прислв'я: "Зустрчають по одеж, а проводжають по розуму". Так, саме розум найцннший скарб людини. Розумна людина несли не буде шукати причину свох негараздв у зовншньому вигляд.Головний герой п'си М. Кулша Мина Мазайло теж шукав причину свох життвих негараздв у немодному укранському прзвищ: "Ще малим, як оддав батько в город до школи, першого ж денька на регт брали: Мазайло! Жодна гмназистка не хотла гуляти Мазайло! За репетитора не брали Мазайло! На службу не приймали Мазайло! Од кохання вдмовлялися Мазайло!"Тим часом головний герой ма родину, дм, непогану боту. Жодних проблем через укранське прзвище вн не ма. Виходить, що справа зовсм не в прзвищ, а у свтогляд людини. А свтогляд Мини обмежений, вузький. Мазайло здатний вигнати свого сина через те, що той не сприйма батькових дей, нколи не погоджуться з ним.Укранзаця для Мини щось вороже: "Серцем передчуваю, що укранзаця це спосб робити з мене провнцала, другосортного службовця не давати мен ходу на вищ посади"- Вн вважа: "Укранцями звуться т, хто вчить нещасних службовцв так звано укрансько мови. Не малорусько не тарасошевченквсько, а укрансько це наша малоросйська трагедя".Для головного героя п'си сторя свого роду нчого не означать. Вн забув, що з дда-прадда сам вн укранець, а праотцы його мужн славн люди. У маренн до нього з'являються дди Запорожц, Чумак, Селянин, Мина, злякавшись х, кричить: "Ой-о! Залишаю! Залишаю корнь, тльки не чпайте мене, дду, не чпайте мене..." Мазайло дума про корнь слова, а як би хотлося, щоб вн пригадав корнь свого роду зберг його. Але Мина вдмовився вд родинних корннв.Сучасники Кулша побачили в героях п'си свох знайомих, сусдв, для себя. Фразами з тексту заговорили вс. 1929 року було навть надруковано нтермедю "Лист Мини Мазайла до наркома освти М. Скрипника", де герой спростовував виступ Кулша, називаючи виступи наклепом. Вн доводить: "У Наших установах ще досить людей цлковито свдомих у справжнй нацональнй полтиц... Я на служб сво обов'язки виконую вживаю отую укранську мову, если треба писати до Наркомосу чи до якось мсцево укрансько установи..."Це було в 30-т роки. А сразу? Чи змнилося щось на сьогодншнй денек?Прикро ззнатися, але й сразу живуть так "Мазайли", як соромляться свого походження, сво нац. Чи чуте ви укранську мову у транспорт, в магазин, на вулиц? Не ту, яка луна з приймачв, а живу мову, мову сплкування. Мабуть, дуже рдко. Чогось наш сучасники забувають, якого ми роду, де наше корння.Отже, можна сказати, що п'са М. Кулша животрепещуща сьогодн. буде це до того часу, поки снуватимуть так Мини.