переказ 2 роздлу "гуси лебид летять"М.Стельмах

На думку нших людей , ще одним дивацтвом було в хлопця бажання читати.Бо Михайлик перечитував все. В однй з книжок описувалося здичавння чоловка, який покинув м100. Вн оселився в степу, орав землю навть чоботи став мастити дьогтем. Тод ще не вс знали, чим ще, крм дьогтю мастити чоботи Хоча мати й гримала часто за те, що хлопець не може вдрватися, мов заворожений, вд книжки, угражала викинути х у пч, та все ж читання не припинялось. Навесн мати починала дставати з комори, скрин, сипанки, зпд сволока навть зза божниц сво вузлики з наснням. Вона радсно перебирала сво благо в мрях вже бачила для себя посеред лта помж зеленоватого злля. Насння для не було святим. "Мати врила: земля усе зна, що сказать, чи дума чоловк, що вона може гнватись бути доброю, на самот тихенько розмовляла з нею, довряючи сво радощ, бол й просячи, щоб вона родила на долю всякого: роботящого, ледащого". Це мати навчила любити землю, роси, ранковий туман, любисток, м'яту, маковий цвт калину, "вона першою показала, як плаче од радост дерево, если надходить весна, яку розквтлому соняшнику ночу оп'янлий джмль". В роки розрухи через село проходили рзн люди. Одн ткали вд голоду, нш шукали кращо дол, трет заробтку. 1-го разу через село йшла жнка з хлопчиком. "хн страдн, виснажен обличчя припали темнню далеких дорг голоду". Назавжди запам'ятався хлопцев той, "хто пожалв материнству, дитин скибку насущного хлба". Малому хлопчику було удивительно й боляче спостергати байдужсть дорослого, вн простягнув голоднй дитин жменю гарбузового насння, що витяг з сво кишен. Я знаю що твр вийшов дуже довгий але якось так)))