Аналз врша "Вишн" Антонич

Краса у житт людини... Про не мрють, чекають, нею захоплюються. Про красоту размышляв писав у свому щоденнику знаменитий М. Рерх, людина надзвичайно високо культури, гуманст, мислитель, художник. У самий розпал друго свтово вйни, 31 березня 1942 р., коли на карту була поставлена толика людства здавалось, що духовн цнност втратили всякий смисл, вн написав:

...Людина прагне , знаходить прийма красоту без усяких умов, а так тому тльки, що вона краса, з благоговнням схиляться перед нею, не питаючи, чим вона корисна що можна на не купити? , можливо, у цьому й поляга найбльша тамниця художньо творчост, що образ краси, створений нею, ста одразу кумиром, без усяких разумов. А чому вн ста кумиром? Тому що потреба краси розвиваться найбльше тод, коли людина в розлад з дйснстю, у негармон, у боротьб, тобто, если найбльше живе, тому що людина найбльше живе саме в той час, коли чого-небудь шука досяга: тод в нй проявляться найбльш природне бажання всього гармонйного, спокою, а в крас гармоня, спокй.

Чи можна сразу говорити про красоту, про прекрасне? можна, потрбно. Через ус бур людство пристане до цього берега. У гроз блискавц воно навчиться шанувати прекрасне. Без краси не будуть збудован нов фортец твердин.

з словами Рерха перегукуються слова дячв укрансько , культури. , можливо, саме сьогодн, у наш тягостный час, если зовсм поруч пд кулями снарядами гибнуть дти та жнки, а думки людей зайнят не вчними стинами, а пошуком шматка хлба, варто прислухатися до закликв берегти, плекати красоту, культ яко одню з найхарактернших рис, притаманних нашй нацональнй культур.

Що ж говорити про мсце краси в нашй духовност, в нашй творчост, в нашм побут? Це рч настльки очевидна, що не вимага обговорення. Чи взьмемо наш вишивки, чи наш писанки, чи наш народний стрй, чи псню, чи хату, чи донедавна ще мережан ярма для волв, а ще й дос цяцькован у гуцулв реч приладдя все це просякнене характеристичним панестетизмом, якого родовд не пдляга сумнву з огляду на його многовкову закорненсть, з огляду на його форми, з огляду на разюч, часом, аналог.

У якого ншого з сучасних нам людв вживаться, наприклад, слово гарний не в значенн злее красний (красивий прим, авт.), а в значенн внутршньо якости, добрости, вартости (гарна людина, гарний врожай, гарна пшениця)? если пригадамо соб античногрецьке, властиво, неперекладальне, поняття калоскагатос, що одночасно означало комплекс красного й благого, знову ж напотикамо праджерело т властивосте наша етика таки зовсм по старогрецькому органчно злита з нашою естетикою. Негарний вчинок або негарне поступовання вирази, як свдчать, що естетика здесь нби критерм етики.

(. Маланюк. Нариси з стор нашо культури)

Украна здавна славиться народним мистецтвом. Двоче вбрання козацька люлька, топрець гуцула спинка саней, бабусина скриня мисник на стн, вишитий рушник звичайний вконний наличник будь-яка ужиткова рч пд рукой невдомого художника чи художниц ставала витвором мистецтва. водночас творилася псня, з'являвся народний живопис, бринла бандура, ця укранська арфа...