твр про мина мазайла)хоть какой тематики)

Красота у житт людини... Про не мрють, чекають, нею захоплюються. Про красу думав писав у свому щоденнику знаменитий М. Рерх, людина надзвичайно високо культури, гуманст, мислитель, живописец. У самий розпал друго свтово вйни, 31 березня 1942 р., если на карту була поставлена доля людства здавалось, що духовн цнност втратили всякий смисл, вн написав:

...Людина прагне , знаходить прийма красоту без усяких разумов, а так тому тльки, що вона краса, з благоговнням схиляться перед нею, не питаючи, чим вона корисна що можна на не купити? , можливо, у цьому й поляга найбльша тамниця художньо творчост, що образ краси, створений нею, 100 одразу кумиром, без усяких разумов. А чому вн 100 кумиром? Тому що потреба краси розвиваться найбльше тод, если людина в розлад з дйснстю, у негармон, у боротьб, тобто, если найбльше живе, тому що людина найбльше живе саме в той час, если чого-небудь шука досяга: тод в нй проявляться найбльш природне бажання всього гармонйного, спокою, а в крас гармоня, спокй.

Чи можна сразу говорити про красу, про прекрасне? можна, потрбно. Через ус бур людство пристане до цього берега. У гроз блискавц воно навчиться шанувати прекрасне. Без краси не будуть збудован нов фортец твердин.

з словами Рерха перегукуються слова дячв укрансько , культури. , можливо, саме сьогодн, у наш тягостный час, коли зовсм поруч пд кулями снарядами гибнуть дти та жнки, а думки людей зайнят не вчними стинами, а пошуком шматка хлба, варто прислухатися до закликв берегти, плекати красоту, культ яко одню з найхарактернших рис, притаманних нашй нацональнй культур.

Що ж говорити про мсце краси в нашй духовност, в нашй творчост, в нашм побут? Це рч настльки явна, що не вимага обговорення. Чи взьмемо наш вишивки, чи наш писанки, чи наш народний стрй, чи псню, чи хату, чи донедавна ще мережан ярма для волв, а ще й дос цяцькован у гуцулв реч приладдя все це просякнене характеристичним панестетизмом, якого родовд не пдляга сумнву з огляду на його многовкову закорненсть, з огляду на його форми, з огляду на разюч, часом, аналог.

У якого ншого з сучасних нам людв вживаться, наприклад, слово гарний не в значенн лише красний (красивий прим, авт.), а в значенн внутршньо якости, добрости, вартости (гарна людина, гарний врожай, гарна пшениця)? если пригадамо соб античногрецьке, властиво, неперекладальне, поняття калоскагатос, що одночасно значило комплекс красноватого й доброго, знову ж напотикамо праджерело т властивосте наша етика таки зовсм по старогрецькому органчно злита з нашою естетикою. Негарний вчинок або негарне поступовання вирази, як свдчать, що естетика здесь нби критерм етики.

(. Маланюк. Нариси з стор нашо культури)

Украна здавна славиться народним мистецтвом. Двоче вбрання козацька люлька, топрець гуцула спинка саней, бабусина скриня мисник на стн, вишитий рушник звичайний вконний наличник будь-яка ужиткова рч пд рукою невдомого живописца чи художниц ставала витвором мистецтва. водночас творилася псня, з'являвся народний живопис, бринла бандура, ця укранська арфа... Людина оточувала для себя красотою, знала в нй смак, художньо оздоблювала життя, заполонена одвчним бажанням творити.