про що можуть розповсти дерева -очевидц сторчних подй

А коли це не подяло, вн хльоснув свою мцною ручищей по нжному стволу. Берзка похитнулася , не зронивши н слова, вдйшла на безпечну вдстань.Вс пдневльн, затамувавши подих, спостергали цей подинок.Тод дуб, улесливо посмхаючись, пднс Берез букет чудових хризантем знову сказав:- Ти мен потрбна! Хто мен буде пдраховувати прибуток, хто буде розмовляти з моми працвниками?! ..Несподвано з'явилася юна Дубиха, нхто й не помтив, если вона встигла вирости подорослшати. Оснь вступала у сво права, листя у юно спокусниц забарвилася в малиново-червоний колр, а листя у не були - волшебство: витончен, злегка нагадують кленов.Дуб оторопв забув про все на свт - вн не вдводив погляду вд молоденько кокетки.Минуло клька рокв. Юна особа, з роду червоних дубв, безперешкодно панувала в парку. Могутнй дуб, перетворившись на покрного слугу, мовчки зносив примхи дол, що випали на його долю, згадуючи щаслив часи, если його обожнювала навна берзка.Молода транка жила в сво задоволення - неподалк юн червон дубки з благоговнням ловили погляди сво пан.Береза, навчена життвим досвдом, перебралася з паркового свавлля у двр привтною господин спокйно доживала вку, розповдаючи численн стор з парково життя.Якось восени, гуляючи в ветхому парку, я звернула увагу на дуб, якому було не менше 100 рокв. Дерево у розквт сил, як для дубово тривалост життя, але якимось пригнчено нерадсним вн здавався. Неподалк милувалося свом багряним шатами молоде деревце - дубок з роду червоних дубв.Вийшовши з парку, в одному з дворв побачила лтню березу - ще струнку красуню. Вона легенько перебирала своми жовто-бурштиновими листочками, немов запрошуючи до розмови. Я прислухалася, ось яку сторю вона мен повотдала ...У ветхому занедбаному парку безроздльно панував могутнй дуб. Вн методично примножував сво багатство, не гребуючи някими засобами. Вс дерева чагарники зобов'язан були здавати йому урожай. Горобина недовго красувалася своми яскраво-помаранчевими плодами, глд не встигав досхочу нагодувати свох помчниць-птахв - всевидюче дуб все пдгрбав пд для себя.Знаючи про корисн властивост квтв, плодв бузини, господар парку злився розмрковував, що ж вигднше: квти обдерти або дочекатися ягд.Бльше всх дставалося нжним белоствольная Берзка: дуб безжально обривав х нирки викачував ск - аптекар щедро выплачивали за цей продукт. Багато деревця гибнули, не встигнувши зацвсти залишити псля для себя потомство.Правда, одну березу цей парковий варвар визнавав: сподобалася вона йому за розум лагдний нрав. Ось береза, по навност свой, потрапила в його мереж: довг роки врою правдою служила, щосили намагаючись збергати справедливсть. Де хитрстю, де ласкою вона, як могла, домагалася зменшення поборв дбайливого ставлення до рослин.Але ... всьому бува граница - прозрла береза: втомлена, змучена вона виршила покинути деспота.Ось здесь-то ображене самолюбство показало для себя у всьому свому неподобств.- Ти мен потрбна, - говорив вн нжно посмхався.