Чи потрбне вшан-злля укранцям нин

Проблеми забування свох коренв, цурання нацонально приналежност, рдного краю, культури, мови хвилювала багатьох укранських письменникв. До цих проблем не залишився байдужим Микола Вороний. Сво роздуми над частью рдного краю тих, хто вд нього вдцурався, хто забув мамину колискову, зневажив батьквськ напуття, соромиться рдно мови звичав, письменник втлив у чудовй поем вшан-злля.

Взявши за базу давню укранську легенду, Микола Вороний творчо осмислив створив оригнальний твр з глибоким флософським змстом, твр, який актуальним через сто з лишнм рокв псля його написання, , як не прикро, не втрача злободенност в наш час.

Микола Вороний створив сворденьке обрамлення народнй легенд: розпочав вступом, де зауважив, що в цй легенд мж рядками слв таться якесь пророкування, яке

оживлять надю,

Певну вру в деали

Тим, котр вже край свй рдний

Зацурали, занедбали

закнчив поему власними роздумами, у яких провв паралель мж гером легенди ханським сином частью Украни.

Так, справд, толика нашо земл нагаду долю хана, сина якого брали в полон завезли на чужину. Як ханський син, численн укранц забули про рдний край, звикли край чужий, чуж звича, як за рдн уважати. Але якщо в половецького хлопця так склалася доля, що вн опинився далековато на чужин, де не чув рдно мови, не бачив рдних людей, то, на жалко, у нас все по-ншому. Скльки укранцв, живучи у свой рднй кран, не вважають для себя Укранцями! Скльки не вважають укранську мову рдною! Скльки людей переймають чуж звича, забуваючи про сво! На жалко, таких безбатченкв дуже багато. Можливо, вони й не винн в тому, що не вдчувають приналежност до укрансько нац, адже не одне столття в нашй кран проводилася полтика русифкац! Але сьогодн, коли трива розбудова нашо держави, чому вони так вперто гнорують усе, що повязано з словами укранський, нацональний ! Якби вони хоч трохи розкрилися назустрч! Але вони, як ханський син в поем Вороного, перебувають у забутт