Докладний переказ "Мойсей"

Твр розпочинаться прологом, свордним вступом до поеми, де создатель звертаться до свого народу. Вн зна, що в укранцв все, щоб стати вльним, нескутим народом: велика страдницька сторя, працьовит люди, потужний духовний потенцал, але люд не в сил пднятися на вищий рвень, щоб разом творити свдоме суспльство. Создатель ставить, быстрше перед самим собою, низку гострих запитань чому це так. . Франко порвню укранський люд з "паралтиком", який сидить при дороз, годуться тим, що пощастить вимолити у подорожнх, так тягне день у день.

Народе мй, замучений, розбитий,

Мов паралтик той на роздорожжу,

Людським презирством, нби струпом, вкритий!

Твом будущим душу я тривожу,

Вд сорому ...заснути я не можу.

Создатель не врить, що укранському народов "...на таблицях залзних записано в сусдв бути гном...", що його частью буде "укрита злсть, облуд-лива покрнсть..."

Невже, веде роздуми создатель, подвиги страждання багатьох поколнь укранцв пройшли марно? Невже "задармо стльки серць горло ...найсвя-тшою любов'ю...", невже "задармо край твй весь политий кров'ю твох борцв...", невже

Задармо в псн твой ллться туга, смх дзвнкий, жалощ кохання, Надй втхи свтляная смуга?

"О н!" палко заперечу поет, бо врить у вдродження Украни:

Не сам сльози зтхання

Тоб судились! Врю в силу духа

вдень воскресний твойого повстання.

Якби народу дати слововогонь, "псню... палку, втхненну, що млони порива з собою..."! Але це надто важке завдання, яке, на думку поета, не до снаги його сучасникам. Його поколння знесилене журбою, попсоване сумнвами "стидом". Воно не зможе вести за собою люд. Та прийде час, з'являться нов люди, здатн творити нову сторю сво крани. Поет врить у державне нацональне вдродження Украни, пророку й славне майбутн: