цитати до образв Михайла, вонки, Анни, Марйки у твор Ольги Кобилянсько

Михайло: не саме великий, але плечистий сильний, а з лиця мов у яко двчини, злее що над устами засявся вус. Двчата в сел знали добре, який вн був, одначе вн держався вд усх так далеко, був такий соромливий замкнений, що нхто не мг про нього сказати, щоб глядв за одною довше, нж за другою. Такий був Михайло! Просто пшов до бурдея, не вши, щоб товару подивитися, за всм доглянути; аби на завтра пристарати до орання, аби братися до земл. Сава про нього так казав:"Михайло був бабушка, хоч був сильний, як медвдь, плеч у нього, як у гиганта, садив на их мшки, як нщо; хоч, щоправда, до роботи був здатний, як рдко хто перший-лпший. Але серце було у нього м'яке, як т100!..". вонка."...оч вонки були дзеркалом само доброти серця й чесноти..." "Його сильн, залзн руки, чорн та тверд, заворушилися незамтно" "Гарна була земля....вонка любив . Вн знав в кожнй пор року в рзних настроях, мов для себя самого. Вона пригадувала чоловка жадала жертви. Як була люта, боявся бльше, як почорнлого неба, що вщу тучу." Марчка. "...погляд у Марйки м'який, звичайно глибокий зажурений, в усмху несказанно лагдний гарний..." "Одначе тонке, нжне обличчя з ясними лагдними очима усмиряло враження занедбаного вигляду." "Була се бессильна, ще довол молода жнка з нжними рисами обличчя, на якм за першим поглядом було пзнати, що тягостна, ненастанна праця й жура, що гнтила , надали п'ятно старост. Анна "До писання не складалися пальц, звикли лиш до "грубшо" прац, а до читання неставало часу". "Була прегарна в тй хвил. Середнього росту, з темним, як шовк, волоссям, мала на соб скромну рклю, що, не стсняючи в рухах, приставала пестливо до молодо, гнучко стат, що, на око нжна, тала в соб силу та вабила до для себя, мов музика, гармоню жночност." " Була чесна двчина, про яку й одна душа злобного слова не произнесла. До того, знала стльки прерзних робт, про як ншим двчатам в сел й не снилося. Все була коло панни й вивчилася при нй всячини. Панна разговаривала з нею, мов з рвною соб. А й стидлива була страшенно. Там, де нш двчата лускали зо смху, штовхаючи одна одну лктем, нби потайки, та перешптуючися, вона соромилася до слз була б, мабуть, з сорому в землю запалася з-за того, що чула все, особливо ж коли вн(Михайло) був при тм. " "На танц не прогуливалась несли. Була майже вд чотирнадцяти лт на служб у двор, а забави й розривки сльських ровесниць були для не цлковито чуж. Не мала й жодних товаришок мж сльськими двчатами й товаришувала виключно з донькою Док, Парасинкою. З ншими не малюсенька що балакати. У не не було тамниць любовних справ, як спонукували двчат до шаленого дитячо-сумасшедшего смху й переговорв."