Твр на тему "звязок творчост пдпалого з народною творчстю " термново

Напружен дейн шукання вели Шиллера до серйозного вивчення стор. На прикладах сторичного прошедшего вн хотв пзнати закони розвитку суспльства, щоб вдповсти на питання сучасност. Результатом цих занять зявилися книги по стор революц в Ндерландах (XVI в.), боротьби мж католиками й гугенотами у Франц (XVI в.), Тридцятирчно вйни в вроп (XVII в.). Шиллер видавав серю книжек пд примтною назвою сторя знаменитих повстань змов, читав лекц по стор в Иенском унверситет. Досвд стор переконував його в тм, що людство, нехай повльно й важко, повинне все-таки пробитися крзь хаос до вол.Цим же переконанням перейнят й статт Шиллера по естетиц. Мж його сторичними штудиями й мркуваннями з питань естетики сну глибокий внутршнй звязок. Мистецтво завжди було в його глазах насамперед засобом виховного впливу. На самому початку свого творчого шляху Шиллер виступив з статтею Театр, розглянутий як нравственна установа. У нй говорилося, що завдяки театру по всх жилах народу розткаються бльше врн поняття, бльше висок верховодила поведнки, бльше чист почуття, зника туман варварства й похмурого марноврства, розсються хлопот, поступаючись мсцем переможному свтлу.У зрл роки Шиллер став думати, що мистецтво здатне активно впливати на суспльн вдносини, бачив у ньому засб полтичних перетворень. Сво думки вн висловив в Листах про эстетическом виховання людини. Цей трактат виявля близьксть Шиллера до дей родоначальника нмецько флософ Иммануила Канта, але Шиллер полемзу з Кантом. Кант бачив у людин нравственно неповноцнна стота, природн, потяга якого егостичн й суперечать моральним боргом. Флософ мыслив, що людина повинен приборкувати свою природу за допомогою внутршнього диктату, що вн назвав категоричним мперативом. Шиллер теж писав про протирччя мж фзичним моральним початками в людин. Але вн почитав моральний початок органчним для людини, а не дальним його природ. деал Шиллера гармончна особистсть, прагнення й учинки яко вльн й усвдомлен; у нй естественно сполучаються граця й достонство. Таку особистсть Шиллер назива прекрасною душею.Невисоко моя думка про людину, раз вн так малюсенько може довряти гласу внутршнього спонукання, що змушено щораз зставляти його з правилами морал, писав Шиллер.- Навпроти, вн вселя повагу, если без побоювання виявитися на хибному шляху, з вдомою впевненстю треба сво схильност. Тому що це доводить, що обо початку в ньому пднялися вже до т згоди, що печатка доконано людсько природи й називаться прекрасною душею.Кантовское тлумачення питання представлялося Шиллеру занадто чернечим, вн пропонував нше: розбудити краще в людин, привести його за допомогою мистецтва до вол нравственно вн прийде до вол полтично. Шлях до вол веде тльки через красу, писав Шиллер. люзорнсть ц думки явна. Але помилки й омани Шиллера були помилками важких шукань дороги до кращого майбутнього людства. У их по-свому позначалося й неприйняття Шиллером практики революцйного терору, його розчарування в пдсумках Французько революц. Спочатку Шиллер радсно привтав революцю, але незабаром став ставитися до не критично (хоча й не пдтримував ворогв). Если, в 1792 р. Конвент революцйно Франц нагородив творца Розбйникв Змови Фиеско в Гену званням Почесного громадянина Французько Республки, Шиллер не прийняв цього звання.Одним з перших Шиллер вдчув розрив мж передреволюцйними надями й плодами революц, що у силу свого буржуазного нраву не могла дати народу обцяно просвтителями вол. Соцально-полтична злиденнсть Нмеччини, з 1-го боку, загальна ситуаця в псляреволюцйнй вроп з ншо, поглибили в Шиллере почуття розладу мж мрю й дйснстю, що вдбилася в таких його флософських вршах, як деал життя, Мря, Влада псн. У них Шиллер затверджу доброчинну силу краси й протиставля вульгарний прозачно дйсност, згубно для всього великолепного.У перод веймарского класицизму одночасно з ете Шиллер пережив гаряче захоплення античним мистецтвом. У молодост, у пору штюрмерских бунтарських настров, Шиллер бачив в античност зразок республкансько гражданственности. Тепер же його тягне гармоня мж людиною й природою, особистстю й суспльством, що втлилося у свтлому й разумному мистецтв Древньо Грец. У врш Боги Грец Шиллер уболва про безповоротну красу античност, в Живописцах призива, звертаючись до поетв свого часу: