"Нравственна краса духовна велич людини у творах О.Довженка" допоможть будь

Всi ми родом з дитинства. Вiд того, який свiт i якi люди оточують нас на початку життя, залежить наше духовне багатство чи бiднiсть, нравственна краса чи потворнiсть. Саме про сво дитинство згаду Олександр Довженко, змальовуючи образи Зачаровано Десни. Звiдти прийшли i чарiвна красота пейзажiв, на тлi яких ми бачимо фiзично i нравственно красивих людей.Лiрично, схвильовано, з теплим гумором розповiда письменник про природу й людей, як про дине цiле. Жили ми в певнiй гармонi з природою, разговаривать вiн. Тут мишi пiдказували Яремi Бобиревi, що навеснi буде повiнь, погодою завiдувала ворона, дiд найбiльше в свiтi любив сонце, мати, мов щось живе, голубила кожну билиночку, а мисливець був не здатен пiдняти руку на ту саму ворону. Зрозумiло, чому всi радощi i прикрощi малого Сашка теж повязанi з природою.I примно обнiмати лоша. Або прокинутись удосвiта й побачити в хатi теля, що найшлося вночi перелiк таких от примностей займа цiлу сторiнку. Чи не з цi гармонiйно дностi людей зображених у кiноповiстi з навколишнiм прекрасним свiтом витiка хня моральна красота?