росповидь про жытя Павла Тичину

Народився Павло Тичина 27 (за ншими свдченнями 23) счня 1891р. в
с. Псках, Чернгвсько област, в см' сльського дяка (вн же
учитель у школ грамоти). Вчився спочатку в земськй школ, потм у
чернгвськй бурс (фактичною платою за це навчання були спви малого
Павла в монастирському хор, у хлопця виявились чудов глас слух),
згодом у мсцевй духовнй семнар. Пзнше вн знайомиться з
славним земляком-чернгвцем М М Коцюбинським, вдвду лтературн
суботи в його дом, чита там сво, схвально зустрнут, врш,
пдтриму сердечн стосунки з старшим письменником аж до його смерт.

Друкуватися П Тичина почав у 1912р., перша збрка вршв Сонячн
кларнети датована 1918р. (фактично вийшла весною 1919р).

Псля семнар П. Тичина вчився в Кивському комерцйному нститут,
одночасно працював на рзних дрбних посадах в конторах та редакцях
газет журнальчикв, в укранському театр М. Садовського (помчником
хормейстера). Жовтневу революцю вн зустрв теснее зрлою людиною
вдомим поетом молодшого поколння. Известен врш весни лта 1919р.
На майдан, Як упав же вн з жеребца... та н., а потм вся
збрка Плуг, принесли йому славу натхненного спвця краси нового
денька. Вн працю в журнальчик Мистецтво, в державному видавництв
Всевидат, завду лтературною частиною в Кивському театр
м. Т. Г. Шевченка, полткомсаром якого був О. Довженко.

В 1923р. П. Г. Тичина перездить до Харкова, тодшньо столиц УРСР. Здесь
вн працю в журнальчик Червоний шлях, багато пише, вивча врменську,
почина оволодвати грузинською тюркськими мовами, 100 дячем
засновано в укранськй столиц Асоцац сходознавства. Формально
позапартйного тод письменника, його обирають членом Харквсько
мськради, трохи пзнше кандидатом у члени ВУЦВИКу. 1927р. вн
посила М. Горькому на Капр книгу свох вршв одержу вд нього
ласкавого листа, в якому создатель Матер писав, що зна укранського
поета дуже издавна, ще з розповдей М. Коцюбинського.

Активна громадська державна дяльнсть П. Тичини, набува широкого
розмаху в передвонн, а особливо повонн роки. З 1938р. до кнця
життя вн депутат Верховно Ради УРСР, протягом двох скликань був
Головою, обирався депутатом Верховно Ради СРСР клькох скликань.
Академк АН УРСР (з 1929р.), вн у передвонн та в перш вонн роки
працю директором нституту лтератури АН УРСР, а з 1943 по 1948р.
мнстром освти Радянсько Украни.

В часи Велико Втчизняно вйни П. Тичина був прийнятий до членв КПРС.
Згодом вн неодноразово обирався членом ЦК КП Украни. Поет удостоний
звання Героя Соцалстично Прац, лауреата Державно прем СРСР та
Державно прем УРСР м. Т. Г. Шевченка.

Помер П. Г. Тичина 16 вересня 1967р. в Кив.

 

Перш вдом нам врш Тичини (з тих, що збереглися) датован 1906
1908 pp., серед их, ще геть невстояних в форм, в змст,
така маленька перлина, як Блакить мою душу овяла.