cкласти розповдь про втер

Малюсенько хто з нас може сказати, що любить втер. В думках одразу зринають картини холодно та вогко днини. Втер здува з дерев останн пожовкле листя, а дощ барабанить по стрхах та карнизах. Або навть грше, если взимку люта хурделиця замта дома и дороги. Небо ста сро-блим ледь-ледь проступають в такй хуртовини силуети будвель. У так дн мрш лише про домашнй затишок. Прийшовши додому, ти загорташся в теплу ковдру и випиваш чашечку гарячого чаю. Примне тепло загрва та заколису. А холодна буря за вкном вже десь далековато та не бентежить.Але втер бува й ншим. У спекотний душний денек нема нчого кращого за легкий повв втру. Вн приносить довгоочкувану прохолоду. А згадаймо свжсть солонуватого морського бризу. Одразу уявляш сонячний день на пляж та далек крики чайок. Втер колише морську воду, вона бться об сберегал пнними хвилями. В степу втер носить по земл перекотиполе и гне додолу висок трави. Вн розповсюджу навкруги духмяний запах степових рослин.Втер мнливий. Бува теплим холодним, свжим та порошним. То вн сильний безжальний, то лагдний та добрий. Вн все змню, переносить з мсця на мсце. Втер несли не зупиняться. Вн большой мандрвник. Завжди подорожу дальними далями. Вн зна вс дороги,але навть вони йому не потрбн. Вн мг би розкрити вс загадки та секрети, передати найдивнш аромати. Але втер до нас байдужий, тому назавжди збереже сво тамниц.