Висловть сво мркування щодо типового й експерементального в дол геров роману

Теснее з перших сторнок повст "Кайдашева см'я" читач потрапля в село Семигори, що знаходиться в яру, який "в'ться гадюкою мж крутими горами, мж зеленими терасами". В уяв постають пд солом'яними стрхами хати, подвр'я, що огороджен невисокими тинами, з димарв ледь помтною змйкою вгору пднматься дим. Нарешт зустрч з героями. Неначе живой стають вони перед очима. Ось Маруся Кайдашиха гарна господиня, що рано встала почала готувати снданок. Крпаччина висушила душу, знищила в нй все добре, нжне, ласкаве, Тепер жадоба до власност керу всма вчинками. Вона довгий час працювала в панв, навчилася зневажливо ставитись до бднших за для себя. Саме через це в см' найчастше виникали сварки. 

Здесь. же чоловк Омелько Кайдаш. Вн не сидить без дла. Працю по господарству. Його зовншнсть характер мали на соб вдбиток важко прац. Пекучий бль невол, який залишився в його душ, вн намагався залити горлкою. Вона й довела його до загибел. 100 жалко цього працьовитого, благого чоловка, якого згубило пияцтво, безвихднсть пдневльного життя. 

Чим бльше заглиблюшся в текст, тим важче 100 на душ. Але чому ж? Та тому, що рдн люди перетворюються на ворогв. Невже так можна ненавидти найрднших? через що? Хба здесь винна лише власнсть? А де подлися людська совсть, повага, милосердя, искренна щедрсть? Якими ж принципами керуються геро твору? Постйн сварки за "мо" "тво", життя за принципом: "моя хата скраю", думки тльки про для себя, а про нших байдуже. Вдстоюючи ц принципи, вони готов оч повибивати одне одному. не тльки у переносному значенн, адже Мотря у сварц за мотовило дйсно вибила свекрус око. А пригадамо епзод, если та ж Мотря ползлобна на горище, щоб забрати свою курку, заодно покрала яйця в Мелашки. Лаврн отобрав драбину, "Мотря телпалася на стн, наче павук на павутинн". Читаючи повсть, ми сммось. Але смх цей гркий. Письменник з такою художньою майстернстю змалював дрбновласницький побут укранського села, щоб ми вд душ посмялись разом з тим здригнулися вд жаху. Ми ж знамо, що укранц люд добрий, щедрий, привтний, гостинний. Але ста зрозумлим, що постйн злидн, нестача зробили х дрб'язковими, виховували жорстоксть, злсть, бездушнсть, заздрсть. 

Повсть учить нас, що людина, незважаючи на соцальн умови, виновата бути благородною, повинна розумти оточуючих, щоб няк причини, перешкоди, труднощ не змогли б зробити з не его100 та власника. Тож будемо цнувати родинн стосунки, пдтримувати одне 1-го, бо дружба та злагода мж членами родини це запорука спокйного, довгого, щасливого життя.