Твр на тему" Страждання у крани очима Тараса Шевченка"

Часи минають. сторя змнються. Суспльство вже давно поглинула хвиля модернзац та прогресу. Але сил на земл не знайдеться, аби знищити в нас жагу до свободи: вона тече в наших жилах. Вона наша сила, наш кисень, наше майбутн й наше життя.

Ми вже не бомося н чорних хмар могутнього царату, що десятилттями закривали укранське сонце, н панщини, н крпацтва, що сковували укранцв у кайдани без права вибору. Ус тортури издавна в минулому. Вони розсялись, мов ранковий туман, залишивши по соб кривав слди нашо споконвчно боротьби. Ми вже не бомося, бо набридло: час пднятися з колн та йти всупереч втру та дол, що так довго знущалася з нас, дражнила, терзала, насмхалася. Часи змнилися, й життя нарешт повернулося до нас обличчям, вдчинивши двер, за якими була вона незалежнсть, свтла, омряна, виборена. Нарешт ми змогли дихати вльно у власнй держав, досягли того, чого так довго хотв великий син укранського народу Тарас Григорович Шевченко. Як шкода, що вн так не побачив того, за що боровся.

Син крпака, селянський хлопчина з бдно родини на Тараса чекали суцльн злидн, голодне дитинство й тягостна праця батрака. Його нужденне майбутн було визначено заздалегдь. Однак щасливий випадок назавжди змнив його долю обдарованого юнака, що якраз перебував у Петербурз на навчанн, помтили й звльнили з тсних крпацьких тенет пана Енгельгардта. Вдтод життя Тараса Шевченка нби почалося спочатку. Незалежний, талановитий, молодий ус дороги в Росйськй мпер були перед ним вдкрит.

Та стражденна толика укранського народу не давала йому спокою навть на свобод Шевченко завжди размышляв злее про Украну, щось бурхливе, нездоланне, войовниче кипло в його душ. Кобзар завжди любив пишався свою Батьквщиною, вн хотв, щоб укранц нарешт зрозумли свою ункальнсть, неповторнсть, щоб почали любити свою землю, як вн любив:

Свою Украну любiть, 
Любiть ... Во время люте, 
В останню тягостную минутку 
За не Хозяева молiть

Тисяч рядкв. Мльярди слв. Влучн, гостр, дошкульн. Вони потрапляють прямо в серце, пронизують його струмом грко правди розбивають душу на дрбн уламки. Шевченков врш це емоц: гнв, бль, розпач, заклик, стогн:

Нема на свт Украни, 
Нема иного Днпра, 
А ви претеся на чужину 
Шукати благого добросердечна, 
Добросердечна святого. Вол! Вол!