Метафори з твору "Давня весна"Була весна весела, щедра, приятна, Промнням грала,

Метафори з твору "Давня весна"


Була весна весела, щедра, мила,
Промнням грала, сипала квтки,
Вона летла хутко, мов стокрила,
За нею вслд спвуч пташки!

Все оживилось, усе загомонло
Зелений шум, радостная луна!
Спвало все, смялось бринло,
А я лежала хвора й самотна.

Я думала: "Весна для всх настала,
Дарунки всм несе вона, светла,
Для мене тльки дару не придбала,
Мене забула радсна весна".

Н, не забула! У вкно до мене
Заглянули вд яблун глки,
Замиготло листячко зелене,
Посипались блесеньк квтки.

Прилинув втер, в тснй хатин
Вн про весняну волю заспвав,
А з ним прилинули псн пташин,
любий гай свй вдгук з ним прислав.

Моя душа несли не забуде
Того дарунку, що весна отдала;
Весни тако не було й не буде,
Як та була, що за вкном цвла.