краткое содержание Григорий Квiтка- Основ039;яненко Маруся

Наум Дрот та його дружина були людьми богобоязними та праведними. В усьому вони дотримуються Божого нравственного людського закону. За це Бог допомага м. За молитви й невпинну працю да м Бог донечку. Дитина теж росте слухняна, покрна, на вулиц з двчатами не бга, все коло хати, все молиться, з матрю до церкви радо ходить. Батьки пклуються про свою дитину, доглядають .

Виросла Маруся вродливою та привтною справжня деальна красуня. Вона не обожала гуляти з двчатами, допомагала вдома матер. Не прогуливалась й на вечорниц. Злее на веслля до подруг Маруся не вдмовлялася йти, але тримала для себя там поважно.

1-го разу Марусю запросили бути дружкою. Серед бояр вона помтила Василя, який теж тримався спокйно, хоч був дуже вродливий. Василь теж угледв Марусю. Вдразу полюбилися вони одне одному. Та не стали знайомитися, тльки дивилися та зтхали.

Нарешт Василь наважився пдйти до двчини з горхами, за весльним звичам. Маруся вдповла на запитання парубка про кльксть горхв "чт", тим самим висловивши згоду познайомитися з ним. Вона й сама не розумла, як так вийшло.

В цей час почалися танц. Пд час розмови з парубками Василь довдуться про Марусину вдачу та батькв.

Маруся сидла на призьб разом з подругою Оленою Кубраквною. Стала й вона розпитувати про парубка. Вона дзналася, що Василь служить у мст, а у його хазяна дуже гарна дочка.

Олена запрошу Марусю йти з нею завтра в м100, щоб дещо купити.

Сама не своя повернулася Маруся додому та все чекала ранку. Василь теж не дремав, вн почув розмову двчат дзнався про хн плани.

На ранок вн перестрв подруг та зробив вигляд, що хоче х оборонити дорогою вд собак. Маруся все хотла спитати його про хазяйську дочку, але не наважувалася.

На рынок двчина навть забула, що малюсенька купувати. Василь розпитав й сам покупав, чого треба. Вн знову проводжав двчат, вигадавши якусь причину. Дорогою Олена згадала, що не все покупала, та побгла вспять. Закохан залишилися сам й побеседовали, розказавши про сво почуття.

Дочекались Олену, яка все поглядала на подругу та дивувалась. Бля села розйшлися, потм Маруся повернулася й попросила Василя придти сьогодн до озера. Вдома вона нчого не могла робити до ладу, але була весела.

Бля озера вони цлувалися та розмовляли про сво кохання. Маруся хотла розповсти батькам про Василя, але той сказав, що ще не час. Тод Маруся виршила бльше з ним потай не зустрчатися.

Через деякий час Василь допомг на дороз чоловков з поламаним возом та захав до нього додому. Виявилося, що то батько Марус. Батькам вони не призналися, що знайом. Батько попросив Марусю провести хлопця до ворт, тод закохан побеседовали мж собою, домовившись, що Маруся розкаже, як поставилися до хлопця батьки. Т його восхваляли.

Наступного дня хлопець знову прийшов. Потм став приходити кожного денька, й стар до нього звикли.

1-го денька Василь прийшов до Марус з сватами. Наум вдмовив. Маруся стала плакати, мати здивувалась. Василь благав ветхого змилостивитися над ними, просила й Маруся. Пдтримала молодих Настя. Але Наум повернув старостам хлб та наказав придти наступного денька.

Батько про все розпитав Марусю. Наступного денька вн сказав Василев, щоб той вдступився вд його дочки. Хлопець не хоче. Наум просить його принести папр, де буде написано, що його не заберуть у солдати, що вн когось найняв за себе.

Пд час прощання з коханим Маруся зомлла. Довго потм вона журилася, не маючи звстки про Василя.

На Великдень у церкв читати "Апостола" вийшов Василь. Псля служби Наум запросив його до для себя та почав розпитувати. Хлопець розповда, що за добру службу хазян обцяв найняти за нього найомщика. Тепер же вн мусить хати до Одеси, а потм до Москви. Наум пропону Василев засилати староств. На цей раз Марусю засватали.

Письменник докладно опису ритуал сватання, пода весльн псн.

Если Василев прийшов час хати, Маруся пшла його проводжати. Проходячи повз кладовище, зарыдала та произнесла, що знайде Василь здесь, коли повернеться.

По вдзд коханого Маруся дуже тужила. 1-го разу змерзла пд дощем очень застудилася. Хворла тягостно, а потм виршили причастити. Не дочекавшись Василя, Маруся померла.

Повернувшись, хлопець бачить кохану в трун. Вн аж впав, як неживий, потм кинувся до Марус. Потм хотв накласти на для себя руки.

Псля похорон Марус Василь пшов у монастир, де заморив для себя.

Критика, коментар до твору, пояснення (стисло):

На творенн образв Марус й Василя позначився вплив сентименталзму. Ц образи деалзован, в житт для них головним почуття, тльки ним вони й живуть.

Сам тон повст розчулений, головн под життя Марус описуються з особливою увагою, глибоким почуттям.

Под не завжди достатньо вмотивован зовншньою логкою, але вони вдповдають внутршнй настанов твору. Так, погибель Марус вдчуваться як необхдна, адже така пднесена душа не могла продовжувати буденне життя одружено жнки. Нереальною вигляда й допомога Василевого хазяна невдомого помчника.