Твр на тему 039;039;Романтика виду Ярославни039;039; у твор 039;039;Слово о полку

Одним з найпоетичнших образв "Слова..." образ Ярославни, юно дружини князя пламенея.
Ярославна, вирядивши в небезпечний похд чоловка, який стояв на чол Руського вйська, з тривогою чека звстки вд нього. Дзнавшись про поразку горевого вйська, Ярославна, як вс жнки руськ, тосковать за полеглими, оплакуючи не тльки полонення пламенея, а й загибель його вонв. Поразка полон пламенея, кривав рани на його тл це не лише особисте горе, це горе всього руського народу, яке пекучим болем вдгукуться в душ.
Ярославна, сумуючи, квилить, мов чайка, вона, як би змогла, полетла б пташкою до хоть какого чоловка, щоб, знаходячись поруч з ним, полегшити його страждання. Тод б вона, омочивши рукав у Каял, витерла б кривав рани на дужому тл князя.
У вдча княгиня звертаться до сил природи: втру, Днпра-Славутича свтлого сонця. Плачучи у Путивл на заборон, Ярославна докоря втров:
Чому мечеш ти хановськ стрли
На свох легесеньких крильцях
На мо лади вов?
Було б йому вяти вгор пд хмарами або леляти корабл на синм мор. А вн розвяв веселощ по ковил.
Звертаючись до великого Днпра-Славутича, Ярославна блага його, защитника руських вонв, принести на хвилях князя, щоб вона не посилала свох слз на море.
Звертаючись до сонця, Ярославна йому, плачучи, докоря, бо воно свом гарячим промнням немилосердно посилювало спрагу руських вонв, як три дн билися у безводному степу.
НЕ ЗАБВАЙТЕ БЛАГОРАРИТЬ