Твр роздум на тему,Псня н в добру н в лиху годину

З давнх-давен, ще коли не було писемност, людина вже вмла спвати. Псня супроводжувала людину скрзь. Наш пращури спвали псн, працюючи та вдпочиваючи, радючи та сумуючи. Через псню людина висловлювала сво почуття. Нин, мабуть, малюсенько хто може уявити, що спвали наш бабус й прабабус, ддус й праддус у молод лта. Але я знаю, що народн традиц передавались через псню, збереглись упродовж вкв. Наприклад, сьогодн на уроках з укрансько лтератури ми знайомимось з творами усно народно творчост. Саме з укранських псень ми дзнамось про народн врування, звича, про давню сторю.

Можна сказати, що життя кожно людини розпочиналося з псн. Мати, заколисуючи дитину, спвала й колисково. Недарма в народ говорять: Найдорожча псня з якою мати колисала.

Пдростаючи, працюючи в пол чи в хат, людина також спвала: Хто спва, у того бота быстро мина. Псня йшла поруч з народом вс вки. Пд час пламенея пдбадьорювала, пд час свят розважала, а пд час боротьби надавала наснаги. Ось тому народ сказать: Псня н в добру, н в злу годину не покида людину.