Дбрати цитати до рис Максима Беркута з твору . Франка "Захар

Опис Захара Беркута: Се був сивий, як голуб, звиш 90-лтнй старець, найстарший вком у цлй тухольськй громад. Батько всьмох синв, з яких три сидли вже разом з ним мж старцями Високий ростом, поважний поставою, строгий лицем, багатий досвдом життя й знанням людей та обставин, З. Беркут був правдивим образом тих давнх патрархв, батькв провдникв цлого народу, про яких говорять нам тисячолтн псн та перекази. Невважаючи на глибоку старсть, Захар Беркут був ще сильний кремезний. Сад, паска й лки се була його бота.

ван Франко Захар Беркут образ Максима Максим наймолодший син Захара Беркута, перейняв деали батька, хоробро бться у першй сутичц з монголами. Закоханий у боярську дочку Мирославу. Максим Беркут зовншнсть: його хороше, сонцем обпалене здоровим румянцем осяяне, одверте, щире личике мов здоровий дубчак мж явориною, визначався мж усм тухольським парубоцтвом Молодий грняк; перший удалець на всю тухольську верховину, син тухольського бесдника Захара; Риси нраву Максима Беркута Вольов якост: наполегливсть; цлеспрямовансть; мужнсть; велика сила вол; незламнсть, твердсть; готовнсть до самопожертви; свдомсть обовязку. Усюди був однаковий, спокйний, свобдний в рухах словах.. В його серц, смлм чистм, як щире золото Розум та кмтливсть: володння зброю; вйськове вмння; риси начальника. всюди вн був, де його потрбно, всюди вмв зробити лад порядок. Чи то мж своми товаришами тухольцями, чи мж боярами, чи мж х слугами усюди був однаковий, спокйний, свобдний в рухах словах, мов рвний серед рвних. Товариш поводилися з ним так само, як вн з ними, свобдно, несилувано, смялись жартували з ним. Боярська служба поважала за його звичайнсть розсудливсть Почуттв риси: справедливсть; любов до втчизни, кохано; гордсть; волелюбнсть; врнсть; розсудливсть; витривалсть; самовладання. Хоч в оковах, я все буду вольний чоловк. У мене пута на руках, а в для тебя на душ! Для Максима над усе воля, це видно з виразу його глаз. Життя в невол нчого не варте, каже вн Тугаров Вовку. Максим тягостно пережива через те, що з ним трапилося. Закований у тяжк ланцюги, як тиснуть його, мов залзн, холодн гадюки, висасують усю силу з його тла, вс думки з його мзку, вн таму в соб большой бль, спостергаючи, як горить його рдна Тухля. Вн рад би був разом згинути, полетти в повтр золотою скрою, а коли й покрвля рдно хати повалилася, Максим безсильний, мов пдкошений, упав на землю й зомлв.