твр роздум любов до вдчизни

Рдна земля  це колиска, яка кача нас на хвилях життя. Вона пдхоплю, если ми падамо, вкрива вд усляких негараздв життвих колотнеч, вчить нас людськй доброт, взамодопомоз, вдданй дружб врному коханню.

Любов до Батьквщини в серц кожного з нас. Просто хтось це вдчува гострше глибше. нш ж у кругообгу повсякденного життя не замислюються про це. Але якщо бда чорним крилом накри рдну землю, кожен стане патротом Втчизни. Спогади про вйну прекрасне тому пдтвердження. Совсть борг пднмають народ на герочний подвиг. Если цла крана спаплюжена ворогом, горить у вогн, стогне вд болю, зя в нмому клику воронками вд вибухв снарядв бомб, тод вс я зливаються в одну потужну силу опору. Кожен патрон дорожче останнього шматка хлба. Кожен лтр пального для танка або лтака цнуться вище останнього ковтка води. А Батьквщини честь дорожче життя. це дйсно було так!

Любов до рдного краю не виника сама по соб. З самого дитинства кожна дитина спогляда навколишнй свт. Вона бачить тонку травинку, ягдний кущик, яблучне дерево, розсип квтв на галявинц, не зна, що все це потрбно берегти. Дитинча запиту в мами: Мамо, що це таке? Як воно росте?. На все як, що чому мудр батьки вдповдають спокйно, терпляче доступно для дитячого розуму. Вони розумють, що навчивши дитинку любити природу рдну землю, забезпечать свою старсть турботою увагою з боку дорослих дтей, як, в свою чергу, передадуть ц якост, як естафету, наступним поколнням.

Любов до Батьквщини  це, перш за все, любов до мсця, де ти народився, сказав перше слово, зробив перший крок, вирс, знайшов врних друзв, зустрв перше кохання, ступив у доросле життя. Куди б не закинула для тебя доля, священним буде це мсце, в яке завжди хочеться повертатися. Зветься воно малою Батьквщиною. Мал Батьквщини зливаються в цлу крану, до яко кожен громадянин вдчува пднесен почуття  патротизм, гордсть, захоплення.

Подорослшають юнаки та двчатка розлетяться по свту в пошуках кращого життя. Багато з них осядуть на чужин, створять см', бзнес. Проживуть життя насущними проблемами. раптом настане той момент, если спогади про Батьквщину щемом прохопляться в серц. У вухах задзвенить дзвн маленько сльсько церкви, загомонить налите стиглим семенем колосся на втр, заливчасто заспвають солов', заплюскотить прозора сльська рчечка. Рдна земля голосом матер покличе додому буде терпляче чекати повернення пд сво шати безталанних дтей.

Зустрч з Батьквщиною з затишних куточкв душ виплесне т сам свтл помисли дяння, найкращ спонукання , звичайно, мр, як виллються благодатними сльозами, омиваючи понвечене розлукою серце.