Охаректриризуйте Мирославу з твору "Захар Беркут"

Становище герон у повст.

Мирослава двчина-русинка, дочка боярина Тугара Вовка. При народженн втратила матр; виховувала ординарна селянка, змалку привчаючи двчину до всяко роботи.

Життв умови, оточення, принципи прагнення.

Мирослава зростала духовно багатою, незалежною, але зовсм не знала життя, була обмежена у сплкуванн з людьми (тому й не пдозрювала про темн справи батька). Звдала виховання (навчилася володти зброю, бути витривалою). Головне для Мирослави бути врною соб, завжди дяти так, як пдказу сумлння серце, тому двчина виступа проти батька на боц тухольцв, ста справжньою патроткою, ма розвинене почуття справедливост. Вона не опорочила свого роду, рдно земл, не зрадила, як батько, а стала на праведний шлях боротьби з ворогом. 

Тип нраву, риси вдач Мирослави.

У Мирослави нжне серце, але водночас вона жнка-вон: дина з жнок брала участь у небезпечних ловах на дикого звра. Смлива, вольова, потрапивши в смертельну небезпеку, не розгубилася. У боротьб тухольцв з монголами двчина виявля для себя справжнм патротом, мужнм, розумним, кмтливим воном. Вчить тухольцв робити смертоносну зброю метавки, сама бере участь у бою. Найяскравше основн риси нраву проявляються у конфлкт мж батьком-дворянином тухольською громадою. Дзнавшись, що батько зрадник, Мирослава вдмовляться вд нього й перебегать на бк тухольсько громади. 

Життва толика Мирослави.

Толика Мирослави, безумовно, трагчна. Двчина любить батька, прагне врятувати його честь, повернути на шлях днання з народом, але це й не вдаться. Вона не знаходить йому виправдання, бо через нього гибнуть сотн невинних людей. Мирослава покохала простого хлопця, який в очах батька був хлопом. Близькими й стали Тухольщина та мешканц. Вона намагаться врятувати з полону Максима, не задумуючись, що буде з нею самою. Виступа проти ршення Захара Беркута розбити ворогв до останнього, вбивши при цьому й сина. Замсть батька отдала й толика брата супруга Максим Мирослава отримали благословення вд Захара Беркута.  

Портрет, зовншнсть Мирослави.

Портрет змальовано народно-поетичними засобами. тонкий стан порвнються з тополею; вона звинна, як виврка, румянться, як рута, в не чорн, палк оч. Тухольц, милуючись нею, сказали (характеристика ншими персонажами): От двчина! Тй не жалко би бути мужем. Удивительна двчина! думалось йому (Максимов) раз по разу, тако я ще й не видав несли! Двчино! Чародйська появо! скрикнув вн (Максим), вдивляючись у не напв з тривогою, а напв з глибоким поважанням. Хто ти, хто прислав тебе сюди з такими встями? Бо тепер я бачу, що ти не можеш бути Мирослава, дочка Тугара Вовка. Н, ти, певно, дух того Охранника, котрого звуть опкуном Тухл. Мова герон багата, пересипана ептетами порвняннями. У висловлюваннях Мирослави любов, поднана з почуттям власно гдност.

Ставлення творца до Мирослави.

Автор ставиться до сво герон з любовю повагою. Вн зачудований нею, пише, що все в нй зливалося в таку дивну чаруючу гармоню, що хто раз бачив , чув мову, той довку не мг забути лиця, ходи, гласу.