написати твр на тему "Щедрий на добро зовншнй свт героя" по

Не було й дня, щоб хтось не жалiвся на Федька: там вiкно розбив, там синяка набив друговi, там перекинув дiжку з водою. Наче бiс який сидiв у хлопцевi йому аби битись, аби щось перевернути догори ногами. Ось граються дiти в пiску, лiплять хатки. Федько теж лiпить, а тодi вiзьме та й повалить усе i сво, i чуже. Битись iз ним i не пробуй найсильнiший на всю вулицю.
Як пускають хлопцi змiя, прийде й одбере. Причому не пiдкрадаться, а кричить на все гортань, щоб вiддали змiя. Навiть тро хлопцiв не можуть нiчого вдiяти. Федько одiйде далековато, потiм повертаться й вiдда iграшку, а на додачу сво нитки.
Але так не часто бува. Найчастiше мами йдуть жалiтися до Федьково матерi. Мати ла сина, а той мовчить насупившись. Увечерi батько, який працю в друкарнi, кладе Федька на стiлець i лупцю. Той затято мовчить. Батько да хлопцевi двi чи три копiйки за те, що той правду разговаривать. Мати сердиться.
Не любив Федько й товаришiв видавати. Найбiльше йому дiставалося за панського синка Толю нiжну, делiкатну та смирну дитину.
Федько спокушав Толю до свох забав, i той прибывав додому забрьоханий, з розбитим носом. Його мати аж умлiвала, бачачи свого сина таким. Федьковi знову дiставалося вiд батькiв. Мати говорила, щоб вiн не смiв чiпати панську дитину, бо батько вижене х iз квартири, яку вони в нього винаймали.
Надворi вечiр. З хазяйського дому долина нiжна музика. Батько i десь там походжа, мати гра, i Толя там чистенький, нагодований. Нi сварок у их, нi бруду, нi клопоту. Пожильцi принесуть за квартири, мужчины привезуть грошi за землю. I нiхто х не вижене з квартири, хоч би як Толя образив Федька. Батько б' Федька за те, що той водиться з благородними дiтьми. Л через деякий час Федько знову спокуша Толю. Ось надворi буря, Толя дивиться у вiкно й бачить, як посеред вулицi забавно брьохають Федько, Стьопка й Васька. Вони щось цiкаве знаходять на дом забавно i любо. Толя не витриму i йде з ними, а увечерi лежить iз температурою. Федька ж знову лупцюють. Наставала весна. Федько пiдiйшов до друзiв i почав радiсно роздати, що вiн був на рiчцi, бачив, як iде крига, як знесло базарний мiсток. Вирiшили завтра не йти до школи, а пiти на рiчку. Цю розчешу чув Толя, йому теж захотiлося подивитися на льодохiд. Тому наступного ранку вiн теж з'явився на березi. Лiд трiщав, лускався, сiрi крижини лiзли одна на одну, як у гуртi волiв. Толя все чекав, если Федько пiде на лiд, як обiцяв. I запропонував битися об заклад, що Федько злякаться й не перейде по кризi рiчку. Федько погодився. Толя, якщо програ, вiддасть свого ножи, а Федько чижика.
Федько брав палицю й побiг на кригу. Вiн вправно перестрибував з однi крижини на iншу, пiдтягуючи палицею до для себя. Дорослi кричали на хлопця, але той не слухав х. Пройшов до иного берега, а тодi знову назад через кригу. Усi аж завмерли зi страху. Коли Федько щасливо повернувся на сберегал, дорослi зiтхнули полегшено й вилаяли хлопця, вiдчуваючи скорiше захоплення спритнiстю, анiж злiсть.
Толя аж задихався вiд заздрощiв, дивлячись на Федька. Йому (давалося, що пройти по кризi дуже просто й забавно, зате дивитимуться всi на нього, як на героя. Вiн попросив у Федька палицю й, не слухаючи його вiдмовлянь, стрибнув на крижину, потiм на пругу. У цей час насунула куча льоду й вiдрiзала панича вiд берега.
Толя розгубився, стояв i плакав, а люди бiгали по березi й не знали, як йому допомогти. Раптом звiдкись прибiг Федько з новою палкою, добрався до Толi й допомiг перейти на крижину, з яко той вибрався на берег. А крижина пiд Федьком трiснула, i вiн опинився у водi. Хлопцi кинули Федьковi пояс, але руки того промерзли й не могли його втримати. Тодi Федько схопив шворку зубами й вибрав ся на сберегал.
У цей час прибiгли батьки хлопцiв. Мати Федька шарпала сина, лаяла i била. Толин батько спитав у Федька, чи правда, що вiн штовхнув його сина на лiд. Федько, побачивши переляканi, благаючi очi Толi, уперше в життi збрехав. Вдома його колотили, поки втратив свiдомiсть Три днi потiм вiн лежав iз високою температурою, поки й помер.

За хлопцем вопила вся вулиця, а Толя байдуже дивився з вiкна i грався з чижиком, якого вiн сказав Федьковiй матерi вiддати йому.
Коментар
Зовнiшнiсть i навiть вчинки не завжди можуть показати справжню душу людини. Федько багато клопоту завдавав свом батькам, бешкетував аж занадто, але при цьому був чесним, смiливим, товаришiв не видавав. Через свою гуманнiсть вiн втратив життя, бо пожалiв незвичного до покарань Толю.
Толя тихий, смирний, делiкатний на вигляд хлопчик насправдi був заздрiсним, пихатим, черствим i пiдлим. Вiн обмовив перед батьками Федька, який урятував йому життя, i навiть отобрав