поза границею хвораю аналз

Поза межами хвораю це хронка передсмертних марень, прокльонв та спогадв смох виснажених солдат, що вдстали вд загального каравану (як у справжнх боец у их лишилися тльки прзвища). Геро Поза границами недомогаю - укранц Добровський та Оглядвський (сам создатель), угорець Сабо, австрць Штранцнгер, поляк Пшилуський, серби Нколч та Боян. Ми тут вже здйснили деал братньо прихильност любов, скаже один з геров, замерзаючи бля згаслого вогнища. 

Поза межами недомогаю геро (образи)

         Оглядвський живе спогадами про смю. В нього щасливо склалося власне подружжя (можливо тому вн один вижив, щоб повернутися до см)

         Добровський намагався вдсяти винуватця несправедливост життя; Дружина Добровського й Пшилуського пов.

         Сабо, з ознаками злостно нетерплячки, чека найслабшого у танц; Сабо нхто не чека з вйни

         Боян опанову злее одна думка: блискавична погибель;

         Нколич жалку, що не змг виконати свою мсю у цьому житт,

         а дух Штранцнгера ширя вже далековато вд нас поза межами недомогаю. Його двчина наклала на для себя руки

До останньо хвилини життя головн геро Поза межами болю залишаються людьми, вони вже смертники, але не накидаються один на 1-го, а чекають смерт слабшого.)

У кожного з смох учасникв двобою з смертю була власна життва дорога, але безжальний вихор вйни перетнув хн дол, тепер, коли нхто й нчо не вдзиваться на глас хвораю туги хнього серця, раптом нби саме собою назрва страшне ршення: хтось з их мусить померти, а решта розпалить вогнище з його вбого одежини й таким чином урятуться. Добровськийзауважу: Прокляте те життя, в котрому слабкий мусить згинути, щоб дужчий мг жити.

це стосуться не лише хньо ситуац, це проектуться на весь недосконалий свт, що може кидати цл народи у вйну, ввергати х у коло насильства не заради захисту власно домвки, а заради амбцй больших можновладцв.

Щоб згртися, колишнй аранжер свтських балв Добровський влаштову химерн й жахлив за свою суттю танц з уявними дамами, це да змогу уявити для себя в минулому, вднайти т острвц, за як гарячково чпляться свдомсть на меж божевлля. Цей дивний танець забира останн сили, а разом з ними життя юного хлопця Боян. Та завдяки його смерт шестеро тих, хто лишився, мають бодай мзерний шанс вижити. Голод дймав кожного, проте спроба сти людське мясо нчого не отдала: кожен волв померти, але не стати людожером. Навть у такй ситуац людська гднсть узяла гору над немччю людсько плот.

Бля вогнища кожен герой розповд поста як особистсть в екстремальнй умов: мовчазний слпий Штраицнгер у вдча з бажання вддати останн спалю у вогнищ свою скрипку (Оця скрипка це його оч); Сабо рве банкноти, що х пдступним чином здобув на вйн, розмркову, що то значить мати грош; Оглядвський (оповдач) марить дружиною синочком; Добровський (колишнй органзатор свтських балв) бля вогнища флософськи зауважу: Ми вже не мамо грош також не потребумо грош. Тепер ми стали людьми.

Останнм акордом, пснею життя стала гра Штранцнгера на скрипц.(Монолог Штранцнгера у виконанн учня пд музику скрипки)

Я австрць. У минулому скрипаль. Толика розпорядилася так, що потрапив до полону. Куля отобрала в мене оч. Як нш, я хотв жити при першй можливост я ткав з товаришами. Я вдячний м, що вони не залишили, вони мене тягнули за собою, як м не було важко. Ми вс стояли перед вибором: хто перший. Вогнище гасло, я не бачив, але вдчував погляди на соб, на скрипц. Кожен хотв жити, нхто не хотв помирати. По-перше, ноги мене не слухали, ледве рухався, чотири кроки вперед, чотири вспять. Мен було жаль, я змушений був розлучитися з скрипкою, пдтримати вогнище, хоч це була моя остання втха, останнй акорд не злее струни, але й життя.
Я не врю, що люди добрими злими: вони тльки нещаслив щаслив.

Штранцнгер вважа, що блага людина виновата завжди бути щасливою на його шляху зустрчалися бльше добрих людей).

Прототипом виду Оглядвського можна вважати Осипа Турянського, який пройшов теж через Першу свтову вйну, полон, втечу, повернення до життя; злее в Оглядвського була смя, яка тримала його змусила вижити. Як вс, Оглядвський впада в депресю, але ж намагаться подолати. У тяжк хвилини перед ним постають символи сонця матер з дитиною, що святими величинами укранця).

У сюжет твору создатель вводить два образи укранцв: Добровського Оглядвського (обо укранц, освчен, притаманна воля до життя). Але чому в спогадах, в уяв Оглядвського зявляться третй образ Романишин?

Романишин  колега, земляк, який звльнив Оглядвського вд смерт, допомг звльнитися вд жахв минулого жити повноцнно)

Риси нраву Оглядвський: спокйний, врвноважений, глибоко сприйма горе товаришв, слабкий фзично, вижив.
Риси нраву  Добровський: ронзу, ма органзаторськ здбност, гордий, не показу свого безсилля, загинув вд пострлу сво ж рушниц.