цитати про федька-халамитника

Але здесь вс разом чують вопль переводять оч з змя на землю. де Федько. де кричить. Вн мг би пдйти тихенько, так що й не почув би нхто,  але Федько того не любив. Вн ще здалеку кричить:

 Ану, гей там, давай сюди змя!

Буде однмати. Федько де змя однмать.

Руки в кишен, картуз набакир, де, не поспша. Але ткать не пробуй, Федько усяку собаку випередить.

Хлопц починають швидко зсотувать нитки. Але що то поможе?

 Давай змя?  пдходить ближче Федько.

Гаврик кривить губи хмика. Стьопка зблд, але хутко зсоту нити, зиркаючи на Федька.

Спрка пднма з земл камнь кричить:

 Ану, пдйди! Ану!

Але Федько навть рук не вийма з кишень таки пдходить.

 Давай сюди змя!

Здесь вн теснее вийма руки з кишен, бо Спрка затуля собою Стьопку пднма руку з каменем. Але сам Федько каменя не шука, вн тльки дивиться за Спрковою рукой.

 Даш змя?

 А це твй змй?

 Однму та й буде мй.

 Овва! Задавака! Так провалю голову, тльки пдйди.

 Ану, бий!

Федько навть груди пдставля, так наче йому тльки того й хочеться, щоб його вдарили каменем. Чуб йому стирчком вилз з-пд картуза, оч хутко бгають.

А Стьопка зсоту, а Стьопка зсоту! Змй тльки дирка далековато вгор та шарпаться не розум нчого, що там сталося понизу, чого його так быстро тягнуть вспять.

 Ну, бий же! Ех, ти?  боться Я он без каменя, на вас трьох.Це був чистий розбишака-халамидник.

Не було того денька, щоб хто-небудь не нажималвся на Федька: там шибку з рогатки вибив; там синяка пдбив свому закадишному другов; там перекинув джку з дощовою водою, яку збирали з таким клопотом.

Наче бс який сидв у хлопцев! Ус дти як дти,  граються, бавляться тихо, лагдно. Федьков ж, неодмнно, щоб битися, щоб що-небудь перевернути догори ногами. Спокй був його ворогом, з яким вн боровся на кожному мсц.

Наприклад, таке. Лплять хатки з пску. Перед будинком, де живой Федько, була незабрукована вулиця там завжди грузли в пску кон. Псля дощу цей псок ставав липким вогким,  для будування хаток нема краще. Поставиш ногу, обкладеш пском виймай потихеньку. От  хатка. Хто хоче, може навть димаря приробити. Коло хати можна тин вилпити, а за тином натикати снинок  сад .

А мж хатками де вулиця. Можна в гост ходити одне до 1-го.

Федько теж лпить. Але раптом встане, подивиться-подивиться  взьме та й повалить усе чисто  сво, чуже. Ще й регочеться.

А як хто розсердиться або заплаче, так штовхана дасть. Битись з ним не пробуй,  перший по сил на всю вулицю. Враз тоб дасть пднжку, змне, насяде пита:

 Ну? Наживсь на свт? Скажи!

Як той каже, що наживсь, то милу; а як пручаться  ще б.

Або пускають хлопц змя.

Плац великий,  н будинкв, н магазинв, розбгтись -де. втер там раз у раз найкращий.

От заносять змя.

Федько сидить у себе на воротях, як Соловей-Розбйник на дерев, дивиться. Вн усе любить або по кришах лазити, або на воротях сидти. Ворота висок там нби скринька така зроблена. В тй скриньц й засда Федько.

 Пускай?  кричить той, що держить.

Змй вириваться, але зразу ж козиря  бться об землю.

Федьков обидно: дурн, хвст краткий! Але вн сидить не кричить нчого. Його думка зовсм нша.

Хлопц догадуються привязують до хвоста ганчрку. Тод змй плавненько й легко здйматься вгору. Примно держати його! Втер чудесний, тльки розсотуй нити та дивись, щоб на вузликах добре звязан були. Змй кокету хита головою то в той бк, то в другий, наче комусь шепче на вухо то з 1-го боку, то з иного. А як дерчтки ще начеплен, аж дух рад! Цлий денек би стояв, та держав, та дивився вгору. Небо високе-високе, син та холодне. А змй у ньому блий-блий, хилитаться, хвостом злегка водить, наче плава, наче йому душно вн лниво обмаху для себя вялом.  ледве-ледве чутно ллться од його дирчання дирчаток. Не тльки бачиш, а й чуш. Так наче Гриць або Стьопка там угор тягне за нить, банкетуться там дирчить униз.

Нитка вже дугою пшла. Ех, погано путо зроблено! Як добре зробити путо, нитка не дасть дуги. Ну, та нчого  розсотуй дал. Нить рже руку, але то дурниця. Змй все отдал й отдал вться в небо, 100 менше та менше.

 Телеграму давай!

Запускаться телеграма. Бленький папрчик начплються на нить пдсовуться трошки вгору. Втер пдхоплю  пшла телеграма. Ось зачепилась за вузлик пручаться, вириваться, от трохи не крикне вниз: не пускають!. Але тут треба шарпнуть нитку. Втер знов пдхоплю, попливла знову вгору бла всточка. Ось теснее вона близко, вже вона в тому мсц, де навть Гаврик не може бачити нити.Ось-ось змй прочита телеграму.