цитатна черта дда Платона и Савки

Савка вийшов з сво хатки дивився на нас, як намальований. Було йому лт смдесят чи, може, й бльше. Вн був махонький, з пдстриженою бордкою. Був би вн очень похожий на святого Миколу-угодника, коли б величезна, мов скотинячий кзяк, стара кепка не лежала у нього на ушах та землистого, так би мовити, кольору светр не висв на ньому,
як на хлопчику батькв пджак. (Портрет)

Не знаю, чого вони оце так ткають, сказав дд Платон, дучи за Савкою до рчки, так нби нас тут зовсм не було. Чого вони так т смерт побаиваться? Раз уже вйна, так нчого боятися. Уже якщо судилася вона кому, то не втечеш од не нкуди. Еге, промовив Савка. Скльки лт х учили, ти задумайся, Платоне. А вони ткають. От вн каже тепер, що ж це ви, каже, робите? Стйте ткать! Чим же дал ви ткате, тим бльше кров проллться! Та не тльки вашо, солдатсько, а й материнсько й дитячо кров. -Психологчна черта (думки, почуття тощо)

Ну, сдайте, повезем. Чого стали? сказав дд Платон. Вн стояв теснее бля човна з веслом. Повезем теснее, а там, що бог дасть. Не вмли шануватися, так уж повезем, ткайте, чорт вашу душу бери Куди ти хиташ? Човна не бачив, вон! загримав дд на когось з нас. (Характер (учинки, ставлення до нших)

Я дивився на дда Платона з насолодою слухав кожне його слово. Дд врив у нашу перемогу. Вн був для мене живим грзним гласом нашого мужнього народу
Черта героя ншими персонажами

О проекте

цитатна черта дда Платона и Савки

Добро пожаловать!