Написати Нарис твр про людину Contra Spem Spero. Обсяг 3 ст.

Поезя Contra spem spero! не тльки творче, але й життве кредо поетеси. Ця велика мужня жнка понад усе цнувала незламнсть сили людського духу, вмння людини подолати себе й обставини, сама подавала такий приклад вела тривалу й виснажливу боротьбу з хворобою. З самого дитинства вона була упевнена в тому, що сором хилитися, дол коритися! Хоч доля поетеси приготувала для не чимало випробувань (тягостна хвороба, передчасна смерть коханого), вона несли не була слабкою, завжди знаходила в соб сили протистояти тим випробуванням.

Леся змалку знала соб цну, ненавидла почуття жалост н вд кого не приймала спвчуття. Вона не дозволяла опускатися безсилим рукам, прагнула прац без вдпочинку, знаючи, що людин боротьба праця мил,- а творчсть, велика наполеглива праця митця допомагали й у цьому. У поез Contra spem spero! Леся Укранка висловлю оптимстичну вру в сво поетичне покликання. Цей безнадйно-надйний врш вона буду на контрастних видах: з 1-го боку, вдчуття гнтючост та зневри, з другого оптимстичний настрй, сподвання. Зневру передано за допомогою образв суму: думи, ви хмари оснн, вжалю, в гласн, сльози грк, серед зла, без над, думи сумн, на вбогм сумнм перелоз. Протилежними до цього ряду виступають оптимстичн, радсн образи: весна золота, мелод лта, смятись, спвати псн, жити желаю!, барвист квтки. Поднання цих контрастних лнй форму образну систему твору, в якй глас поетеси звучить виразно й пднесено.

Цей врш належить до лрики чуття, що художнм вираженням клику душ, прагненням молодо жнки жити повнокровним життям, навть тод, если на завад стають особист й суспльн перешкоди.

Перешкоди, що виникали на Лесиному життвому шляху, тльки додавали й енерг й снаги:

Так! Я буду крзь сльози смятись,

Серед зла спвати псн.

Без над таки сподватись,

Буду жити! Геть думи сумн!

Цей врш, як вся творчсть письменниц, яскраве свдчення титанчного духу Лес Укранки, яка ладна була забути про власний бль, готова була виконувати найважчу боту задля щастя свого народу.

Дйснсть царсько Рос уявлялась Лес Укранц в образ мцно льодово кори, холоду. Цим силам вона робила виклик, висловлюючи готовнсть сять квтки на мороз, лить на их сльози грк, поки не розтане лд не зйдуть квти квти добра щастя для людей.

Сво життя Леся називала темною нччю, сво думи хмарами осннми, свй шлях дорогою на гору круту кремяную, куди пдймалася, несучи камнь важкий, а сама була ясним променем, що пробива темряву ноч, яскравою квткою, яка на вбогм сумнм перелоз розцвла в лютий мороз, зркою, яка осяяла тернистий шлях до вол. Вона кликала без над сподватись, врила, що квти, посян на мороз, зйдуть настане весела весна; вона смялася крзь сльози серед зла спвала псн. Це було гасло життя.

Сво слово Леся Укранка зробила зброю в боротьб за свтлу мрю, безжалсним мечем, що расправа ворогв народу й стоть на завад до здйснення найзаповтнших сподвань.