Повисть Гусы-лебеди летять, скласты цытатну характерыстыку Мыхайлыка (портрет, учынкы,

Хоч я й дуже люблю лс, але побоююсь його душ. А ще я люблю, як з лсу несподвано вигулькне хатина, заскриплять вортця, побнажимать стежки до саду до пасчиська. люблю, если березовий ск накрапа з жолобка. Люблю порухи на лсове джерело дивитись, як воно коловертнем викручуться з глибини. люблю, коли гриби, обнявшись, мов брати, збирають на сво шапки росу. люблю восени по колна ходити в листв. Коли так гарно червон калина благоухать опеньки. Я не дуже кривлюсь, коли треба щось робити, охоче допомагаю ддусев, пасу нашу вредюгу коняку, рубаю дрова, залюбки гострю сапи, люблю з мамою щось садити або розстеляти по веснянй вод зллю полотно, без охоти, а все-таки потроху цюкаю сапкою на город не вважаю для себя ледащом. Та в мене, если послухати одних, слабксть, а коли поврити ншим дурсть; саме вона й завда найбльшого клопоту та зла  вже тод мен одн слова сяяли, мов зор, а нш туманили голову. Я нколи не був скиглм, терпляче зносив батг, хлудину, запотиличники Вчився я добре, вчився б, напевне, ще краще, аби мав у що взутися. Если похолодало перший льодок затягнув калюжки, я мчав до школи, наче ошпарений. Напевне, тльки це навчило так бгати, що потм нхто в сел не мг перегнати мене, чим я неабияк пишався. Маряна Михайлику: вчися та так учися, щоб ус знали, як-то мужицьк дти. Хай не кажуть н пани, н пдпанки, н рзна погань, що ми тльки бидло. Були бидлом, а тепер зась!