закiнчення   до оповiдання Дивак 

Прокп зтхнув , намотавши батога на руку, щоб не згубить, обернувся до Олеся. Ось послухай, дурнику, що я тоб скажу. Слухай на вус мотай. Тут, на земл, не бити не можна. Здесь не ти, так для тебя одрепають ще й вопить не дадуть.Подався вперед , обдаючи Олеся прлим духом издавна не мито бороди, захарчав у саме вухо: Пойняв?Олесев зробилося сумно. Закортло швидше туди, в село, де снг плете навколо електричних лхтарв густ рожев ст, й привтно свтяться вкна в хатках.Попереду блою стною пдввся бр. Вн уже не гув не шикав на жеребцов. Мовчить, тихо сказав Олесь. Снгом забило, пояснив Прокп. Втер глля не зрушить.Дома Олесь не став ждати, доки дд з матрю скидають траву, швиденько роздягся полз на пч. Через деякий час у снях загримали чобтьми, загомонли. Ото ж я й кажу, разговаривав дд, неглемедза вн у для тебя, Наталко. Дивак... Затопчуть його... Бо воно ж як дерево в пагон...Потм дд увйшов до хати, заглянув на пч. Змерз, онучку? А ти ножки на чернь, а зверху кухвачкою...Олесь глибше зарився в подушку тоненько заскмлив.Прокп пдняв брови сторчака. Он диви, чого це вн розприндився? Геть, не займайте його, сумно обзвалася мати з хатини. жте вже. А хба я що? мимрив Прокп. А йому нчого такового й не казав...Вн в швидко, винувато витрщав оч, плямкав тихше, нж завжди, губив крихти в бороду.Олесь непомтно для для себя заснув. А вноч крзь сон благав матр розповсти казку про васика-Телесика, злякано зойкав, коли вдьма гризла дуба, радо смявся, если гусиня брала васика на сво крилята. Вдосвта знов загули на мороз сосни заорали пвн на горищах. Народжувався новий день.