Напишть будь ласка твр на тему "Яким я уявляю майбутн Ванюшки"

Яким я уявляю майбутн Ванюшки (за оповданням М.О.Шолохова Толика людини)Про ужасття Друго свтово вйни можна дзнатися з тих цифр, за якими стоять 10-ки мльйонв загиблих; можна дзнатися з кадрв кнохронки вонних рокв побачити перетворен на руни м100 як у кранах, котр намагалися поневолити фашисти, так у самй поваленй Нмеччин. Вйн присвячено багато художнх фльмв, лтературних творв поетв письменникв рзних кран.з перших рядкв хвилю душу , здаться, залишаться з тобою назавжди трагедя росйського бойца Андря Соколова, про яку розповв письменник Михайло Шолохов в оповданн Толика людини. Андрй Соколов доблесно воював, але були в його ратнй справ поразки. Вн потрапив у полон, де перенс неймоврн страждання, але випробування дол подолав мужньо.Псля вйни, коли, здавалося, на нього чекало свтле життя, нова трагедя звалилася на Андря Соколова. Вн дзнаться, що вся його отчизна загинула. Замсть родинного будинку вирва вд бомбардируй. Але й на цьому випробування бойца не скнчилися. В останнй денек вйни загинув його син. На блому свт вн залишився сам як билинка в пол. Куди подтися? Андрй Соколов похав в Урюпнськ до приятеля. Там вн працював водм, толика послала йому малюсенький промнь над на змни в житт. Андрй зустрча на вулиц хлопчика-сиртку, на вигляд п'яти-6 рокв: Такий соб махонький обдранець: личко все в кавунячому соку, замурзане, вкрите пилюкою, брудний, нечесаний, а оченята як зрочки вноч псля дощу!.. Зустрлися дв самтност боец, що зазнав скорботи, хлопчик, чи життя понвечила вйна у такому юному вц.Хлопчик прихилився до вана. Йому подобалося, що Андрй водить авто. Дороги, романтика все це наповнювало душу дитини радстю. Але навколо була розруха, незрозумлим було майбутн хлопця, самого Андря, сильншими за будь-як кровн узи були слова Андря Соколова, звернут до Ванюшки: Я твй батько...Ось хотлось би, вдштовхуючись вд цих слв, уявити майбутн батька сина, немов продовжити за письменника сторю Ванюшиного життя. Цю сторю неможливо вдокремити вд дол Андря Соколова. Звичайно, були певн формальност, прзвище вана стало Соколов. Андрй, виховуючи його, прагнув, щоб хлопчик був пристосований до життя. Адже вйна добре пом'яла бойца, пдрвала його здоров'я. З Андрм будь-яко мит могло статися щось лихе, тому вн поспшав навчити дитину рзних корисних речей: вн навчав ванка грамоти, вмння обслуговувати себе, багато розповдав про технку навть садив його пд час рейсу соб на колна, разрешав керувати машиною.Андрй вчив сина бути мужнм, сильним, не розгублюватися у раз невдач, бути чуйним до чужого болю. Саме таким був Андрй Соколов. А потм ван пдростав, була школа, псля яко вн пшов у армю, мабуть, став юнак вйськовим шофером. Потм у мирному житт ван Соколов також був професйним водм. Вн обзаввся власною родиною, если народився син, вн назвав його Андрм...Мен здаться, що тягостна толика вана, як Андря Соколова, невипадково пов'язан з дорогою. Дорога стала эмблемой оновлення хнього життя. Горе втрати залишилися позаду, а попереду чекали зустрч з добрими людьми. тльки пам'ять збергала сумн мит життя обох. А радсть вона була поруч.