Урок-диспут Емма Андвська "Говорюща риба"

Далог бляшанки шакала
Урок-диспут
Шкода мен рибалки й говорющо риби. На мою думку, тут провина рибалки, може, навть бльша, нж його жнки.

Ти так гадаш? позхнув шакал, якому не хотлося розмовляти.

Але найбльше мен шкода навть не рибалки й не риби, а заклопотано жнки, що не почула риб'ячого гласу.

Я не погоджуюся з тобою. Рибалка просто сплохував, бо з тим, що носиш у душ, не вльно н з ким длитися, окрм хба найближчого приятеля. А жнка не була чоловков другом теснее хоча б тому, що вн несли не гуторив з нею так, як з рибою. Зрештою, не виключене, що жнка його просто несли й не слухала.

Не доцльно шукати скарбу там, де ти його не закопав, водила сво бляшанка. Саме тому з усх потерплих мен найбльше шкода жнки, яка не почула гласу говорющо риби. Риба загинула це сумно. Однак кожен мусить ранше чи пзнше вмирати. , як на мене, горе рибалки з приводу загибел компаньона навть сумнше, нж сама смерть риби. Та вмирати, за все життя не почувши гласу риби, це справд найгрше, що може трапитися людин.

Може, в наступному втленн жнка цей голос почу, нехотя докинув шакал.

Сумно, що вона не почула цього гласу в цьому житт, не поступалася консервна бляшанка. А сум, як вдомо, ма довг ноги...