Моя улюблена справа. Твр-роздум

Я вважаю, що мати хоб, тобто заняття, яке дйсно подобаться, дуже важливо. Мен пощастило: у мене таке хоб. Я люблю готувати жу. Все б було гарно, але ж я хлопець. Чомусь вважаться, що готувати жу це суто жноча справа. Я цього не розумю, бо найбльш вдом шеф-кухар саме чоловки.  

Тато старший брат навть жартували з цього приводу, доки тато мого товариша не пдказав мен, що м вдповсти. Тата я спитав: Тату, а ти на мам одружився тльки тому, що вона борщ смачний варила?. А брату я нагадав, що вн быстро вчитися поде жити буде у гуртожитку. Що вн там буде сти локшину швидкого приготування три рази на денек? Або, мабуть, маму покличе, щоб вона йому обди готувала?  Бльше нхто з мого хоб не жартував, а щодо мами, так вона завжди радла, що я куховарством цкавлюся. й допомога, мен на майбутн гарне вмння буде.

Вона мен завжди казала, що зайвих вмнь та знань не бува життя непередбачуване, нколи не знаш, що в житт стане в нагод. Я з нею згоден. Може, я колись поду в експедицю або у багатоденний похд, хто нам там куховарити буде?

 До того ж, мен дуже цкаво робити звичн прост страви особливими - наприклад, до звичайного овочевого рагу додати незвичну сумш прянощв. Навть просту гречану кашу можна зварити так, що за вуха вд миски не вдтягнеш! Я зазвичай вибираю прост рецепти, що не потребують багато часу та прац. В мене вже клька страв, як я готую дуже вкусно, це навть мать визна.  Ось таке у мене не дуже звичне для хлопця хоб.