ПОМОГИТЕ! Характеристика Остапа Мандрика героя оповдання М. Коцюбинського Дорогою цною

Остап Мандрика герой оповдання М. Коцюбинського Дорогою цною виховувався на герочних традицях предкв. Змалку вн заслуховувався розповдями столтнього дда, який ходив у Сч, а потм рзав панв в Уман (пд час Колвщини). Ц чарвн слова розпалювали кров у хлопця, будили його уяв картини вльного життя. Т билиц-казки про Сч, козацтво, про боротьбу з панами за волю, яких Остап слухав затавши дух й не зводячи розжеврлого ока з уст ддових, будили в дитячй голов химерн мр, вояцький запал. Вирсши, Остап побачив, що пани перетворили люд на худобу, побудували свй добробут на злиднях гор крпакв. Смливий волелюбний юнак заклика селян висунути шию з панського ярма. За це пан називав його бунтарем, гайдамакою, похвалявся з живого кожу здерти, вддати в рекрути. Вн не раз закликав до боротьби з панами нших селян, нагадуючи, що не так издавна минули т часи, если укранц боролися за сво права: Не так мен ужасно ляха, як злсть бере на наших людей: застромив   вл шию в ярмо та й байдуже йому, тягне, хоч ти що Однак його де не знайшли вдгуку, але ворога в обличч пана вн таки знайшов. Вн заклика селян Висунути шию з панського ярма. За таку свавльну вдачу, пан виршив вддати Остапа у рекрути, розлучивши його таким чином з коханою Соломю, котру тим часом против воли видав замж. Так крпацьке життя суперечило життвим принципам волелюбного Остапа, тому вн виршив втекти: Як живий буду, землю оратиму, рибальством житиму все ж краще на вол, нж пд паном. Остап виршив покинути рдний край вткати на вльн земл по той бк Дунаю, де колись оселилися запорзьк козаки псля зруйнування царськими вйськами Сч. Герою був знайомий на рднй земл кожен кущик, горбок, долинка, кожна стежечка все це було йому знайоме, промовляло до його. Йому жалко було залишати ветхого, кволого ддуся, тягостно було розлучатися з коханою Соломю, покидати, може, навки рдне село. Але нездоланне прагнення вол перемагало ц почуття. Герой не самохть утк з Украни. Недоля вигнала його на чужину. Саме про це свдчить його настрй, коли вн опинився за Дунам, йому зробилося забавно й легко. Та хоч вирвався вд пана Остап, але ще багато злигоднв довелося йому зазнати в пошуках вол. При першй спроб переправитись через Дунай Остапов й Солом не пощастило: вони ледве не потрапили до рук сторожових козакв. Переборюючи величезн труднощ, нелюдську втому, вони нарешт за допомогою мельника Якима переправились через Дунай. Бодай ти запалася, треклята крано, з твоми порядками! гукнув Остап, опинившись на чужому берез. нби у вдповдь на це з иного берега пролунав у темряв пострл тягостно ранив Остапа. Герой не боться смерт, вн хоче жити, бо свт такий красивий, бо йому хочеться глянути на сонце, побачити свт божий, людей, обняти Соломю. Вн виявля величезну силу в боротьб за життя хворий повзе, шука виходу з плавнв. Вдважним смливим виявив для себя Остап в сутичц з турецькими жовнрами: беззбройний, хворий знесилений, вн бореться з трьома озброними турками, щоб не опинитися знову в невол. Зворушу й Остапа врнсть у коханн. Особливо глибоке спвчуття виклика уже старий самотнй Остап, що вслухаться в розмову втру, в тихий, ледве чутний, мов з дна Дунаю, поклик Солом. З Остапових уст чумо хвилюючу розповдь про долю крпакв-уткачв. Зовншнй вигляд (портрет) Остапа змнються залежно вд разумов вку. На початку це стрункий мцний парубок, з чорними очима, орлиним носом темним молодим вусом на засмаглому обличч. Коли Остап був поранений, його молоде обличчя немов привяло, на губа впала смага. В кнц твору бачимо героя сивим ддом. У нього кудлат бров й мутн оч, що дивляться в простр, а усмшка розсува зморшки. Мужнсть, вдвага, волелюбнсть, готовнсть до боротьби, нжнсть у ставленн до Солом, врнсть у коханн, любов до життя рдного краю так основн риси Остапа. Мужнсть не покида його несли: н тод, коли вн заклика народ скинути панське ярмо, н тод, если вн вдважуться на тяжку ризиковану втечу, н тод, если йому тягостно пораненому, безсилому доводиться вч-на-вч зустртися з голодним вовком, н тод, если вн вступа у нервну боротьбу з турецькою вартою. В еплоз розповдаться про тяжкий життвий шлях Остапа. Людям, як заходять до його халупки, вн показу збасаманений синй хребет, де списана, як вн каже, його життпис. Оце ззаду памятка вд пана, а спереду, нж ребрами, маю дарунок вд москалякругом латанийДорого оплатив я за волю, грку цну дав