дорогою цною твр стисло переказати

Под вдбуваються в той перод, если козацтво було знищене, а селянство укранських земель було закрпачене. Волелюбн козаки не хотли коритися, деяк з них втекли в турецьк земл й заснували там нову Сч. Час вд часу туди ткали вд невиданих утискв селяни.

Збрався ткати й Остап, якого пан за непокрнсть хотв вддати у москал. Прощаться хлопець з свою коханою Соломю, залишаючи з осоружним чоловком.

Соломя перевезла коханого через рчку та й залишилася сама.

Ось вже довго йде Остап степами, если чу, нби хтось його кличе. Озирнувся якийсь козак його доганя. Если пдйшов ближче, Остап пзнав у юному козаков свою Соломю. Жнка не могла лишитися сама з нелюбом, тому виршила теж утекти. Довелося тльки вдрзати довг чорн коси, та вона ладна була всм пожертвувати заради коханого.

З часом добралися Остап з Соломю до Дунаю. Здесь разом з ншими вткачами мали чекати ноч, щоб переплисти човнами на нший сберегал. Та если сдали в човни, нахали козаки й почали стрляти. Знайомий Солом та Остапа, ван, встиг вскочити у човна, вони ж лишилися на берез й мали швидко ткати.

Пересидвши деякий час, звернулися до знайомого мрошника, який обцяв м допомогу. Той запропонував зробити плот та вноч самотужки переплисти Дунай. Через деякий час плот був готовий. Ним попливли обо вткачв, у густому туман не бачачи нчого. Тльки знову м не пощастило один козак почув плюскт та вистрлив навмання в той бк. Остапа було ранено в груди.

Ледве дсталися Остап з Соломю до твердого рунту, сховалися в плавнях. Остапов було зовсм зле, жнка обмила його, перевязала, а сама виршила пти роззирнутися.

Соломя заблукала в плавнях не могла знайти коханого. Вн же лежав самотнй прощався з свтом. Ввижався йому ддусь, який своми оповдями про козацьке життя завжди розпалював нескоримий дух в онуков. Та Солом не було. До Остапа прийшов голодний вовк, постояв трохи пшов.

Навкруги горли плавн. Нарешт Соломя знайшла чоловка кинулася до цигансько хатки за пдмогою. За грош, як жнка малюсенька у вузлику, цигани згодилися прийняти вткачв до для себя, поки Остап не видужа Видужував вн дуже повльно. Хазяни вже почали скоса поглядати на непроханих гостей, тому Соломя мала йти на заробтки, грош ж ус вддавала ветхому циганов.

В хат жили стар циган з циганкою та молод, було видно, що це злод. Якось вноч, як звичайно, чоловки вирушили на промисел, повернулися ж раптово. Старий циган був поранений. Наступного денька, если Соломя була на бот, вони знялися, залишивши в хатин самого Остапа.

Соломя ж у цей денек зустрла знайомого вана. Разом повернулися вони додому, але нкого вже там не побачили. Не було н циганв, н Остапа. Кинулись його шукати знайшли у вязниц. Даремно намагалася Соломя довести його невиннсть. Остапа виршили видати росянам.

Соломя пдмовила вана вдбити чоловка в той денек, если його мають везти рчкою на той сберегал. Разом налетели вони на туркв, однак перемогти х не змогли. Загинув пдстрелений ван, захлинулася в холоднй вод Соломя. Вирватись вдалося тльки Остапов.

Вже старим ддусем приходить вн на берег рчки ввижаться йому, що кличе його кохана Соломя.