цитатна черта Остапа Солом (дорогою цною) будьласка допоможть дуже безотлагательно

Остап Мандрика 

  Його, стрункого й мцного, з гарними очима, орлячим носом темним молодим вусом на засмаленому обличчю.

  Хай воно загориться без вогню й диму Втечу Пду за Дунай, може, ще там люди не пособачились

  Не так ман страшно ляха, як злсть бере на наших людей: застромив вл шию в ярмо та й байдуже йому, тягне, хоч ти що Ех, пду, де воля, де нш люди

  Се одиноке свтло серед сонного села було немов останнм прощавай рдного закутка, ниткою, що вязала його з батьквщиною, з усм близьким. Але за хвилину вконце згасло, Остап почув, як разом з зниклим свтлом в його серц щось урвалось село геть одсунулось од його. Остап непомтно для для себя зтхнув

  Дивне почуття охопило Остапов груди: замсть радост сильне обурення стрепехнуло його стоту. В один момент вдчув вн ус кривди й знущання, як зазнав у покинутому кра, , твердо упираючись ногами в ногу, на панщизняну землю, вн затис кулак погрозив на той бк рчки.

  Та хба вн сам за весь свй двадцятилтнй вк не був лишень панською худобою? Хба його батько, мати, Соломя, навть ддусь його, що ходив у Сч, а потм рзав панв в Уман, хба ж вони не стали такою худобою? Если б вони не були панським товаром, то не мг би пан розлучити його з Соломю та силою оддати за свого хурмана, не мг би сивого ддуся катувати на стайн нагаями не похвалявся б обблувати Остапа за смливе слово.

  Т билиц-казки про Сч, козацтво, про боротьбу з панами за волю, яких вн слухав затавши дух й не зводячи розжеврлого ока з уст ддових, будили в дитячй голов химерн мр, вояцький запал.

  враз Остапов зробилось забавно просто, Вн почувся на вол. Молода невитрачена сила хвилею вдарила в груди, розлилась по всх жилах, запрохалась на волю

  Як живий буду, землю оратиму, рибальством житиму все ж краще на вол, нж пд паном

  Остап теж не боявся смерт. Йому тльки хотлось перед смертю побачити Соломю.

  Остап про Соломю: Вона така блага, так кохала його, вона пшла за ним у далеку дорогу, не пожалкувала кс свох задля нього, вона доглядала його, як рдна мати, була врна, як товариш.

  Половина мене лежить на дн Дунаю, а друга чека й не дочекаться, коли злучиться з нею