Твр на тему найбльший скарб у житт людини за оповданням Олекси

кльки сну людство, стльки точаться суперечки про духовне та матеральне в житт людини. На жалко, у наш прагматичний час духовнсть вдходить на другий план, але матеральне не може витснити потяг людини до великолепного, не може вбити справжнх почуттв, бо на сторож духовност 100ть творчсть справжнх митцв.

Лна Василвна Костенко усм свом життям творчстю доводить, що людина мусить мати крила, як пднесуть над буденнстю, дадуть вдчуття польоту.

Справжнй митець зум вднайти поетичн образи в найбуденнших речах. Перебуваючи ранньою весною у Польщ, Лна Костенко замилувалася могутнм природним явищем: на рчц Одр скресала крига. Здавалося, зима ще не сказала свого останнього слова, та не встигла огледться, як пробудились дерева на Одр лд потемнв. Бешено ломилася крига, кришився лд, ось на останнй крижин самотня чайка пливе. Куди вона розгналася, що буде, як майже прозору крижину розми вода весняна, цей непевний прихисток затрщить, вдломиться пде пд воду? Та нащо вльнй пташин рунт пд ногами, якщо вона ма широк й сильн крила? Картина могутнього льодоходу й образ безстрашного крилатого птаха стали основою першого у диптиху врша Лни Костенко Чайка на крижин. Другий твр Крила став логчним продовженням першого, адже письменниця знову повертаться до виду птаха, який житиме в неб, якщо не буде земл; не матиме багатства, то буде воля, а хмари у високост розвють вдчуття самотност. А як же людина? А що ж людина? тривожно звучать риторичн питання. Поетеса зна вдповдь. Людина

Живе на земл.
Сама не лта.
А крила ма.
А крила ма!

Т крила це правда, чеснсть, довря, вчне поривання, щирсть, щедрсть. У когось вони створен з псн, у когось з над чи поез мр, та у будь-якому раз Людина нколочено не лта А крила ма. А крила ма! Останн слова врша, що звучать рефреном, стверджують позицю поетеси: людина мусить мати крила, щоб пднестися над буденнстю, щоб матеральне не заслпило й оч, не знищило особистсть кожного з нас.