розвиток драматург та театру у 1920-х роках

Театр у вс часи був для культурних людв великою цннстю, яка малюсенька незвичайне моральне, культурне й громадське значення як школа, що безпосередньо давала масам усе те, що придбали життя, наука й знання. Чим свтлш часи, чим буйнший розгн розквт нацонального життя, тим бльше зявляться матералу для драматично творчост, яка 100 найврншим дзеркалом почувань, дей та змагань, якими громадянство в певний час жило. Нам, глядачам початку XXI столття, навть на думку не спада задуматися над тим, який важкий, нердко тернистий шлях пройшов укранський професйний театр.На початку 20-х рр. XX ст. дяло 74 професйн театри, численн самодяльн театри на перифер та пересувн робтничо- селянськ театри, що спецалзувалися на агтках, прославляючи месанзм пролетарату. У Кив 1918 р. функцонували Державний драматичний театр, очолюваний Олександром Загаровим, Державний народний театр пд кервництвом Панаса Саксаганського Молодий театр Леся Курбаса. У 1919-1920 рр. у Галичин й на Буковин дяли Новий Льввський театр, Чернвецький театр Державний театр ЗУНР. У 1919 р. органзувався Державний театр мен Т. Шевченка в Катеринослав, у 1920 р. у Внниц мен . Франка (кервник Гнат Юра). 1922 р. керований Лесем Курбасом Кивський драматичний театр перейменовано на Березль, 1926 р. його перевели до Харкова, тодшньо 100лиц Украни. Народившись розквтнувши на хвил нацонального вдродження, театр узяв соб назву Березль тобто березень, перший мсяць весни, ставши за справжню весну укранського театру. Березль власне був театром, мистецькою лабораторю, закладом, що проводив значну культурно- громадську роботу, органзувавши творч майстерн на перифер (Бориспль, Бла Церква) та в Кив, де проводилася пдготовка режисерв, акторв, драматургв, критикв, працвникв театру.