1)за допомогою яко гри познайомилися Василь Маруся на веслл?2)пд впливом

1) До Марус на веслл пдйшов парубок Василь спитав у не: "Чи чiт, чи лишка?" Так назваться ця гра.
 2) Для свтогляду, як для творчост Г.Квтки-Основяненка характерн рзк контрасти суперечност. Вн мав монархчн погляди, але ц погляди не перешкоджали йому виступати проти глашатав самодержавства й реакц, вн, хоча належав до знат, хотв сплкуватися лише з трудовими низами, вдмовився вд майже вс спадщини, а що залишилося - використав на користь громад. Хоча Квтка-Основяненко служив у трибунал, тих самих суддв зображував насмшкувато, як з приводу всього начальства, нижче губернатора, також у ньому був присутнй просвтительський гуманзм.
 3) Найбльше в цьому твор синтементалзму, вс под дуже розчюлюють. Ось, як це зображу письменник: "Та чого ж я усе плачу?.. От того й туга така, що зачим я на те весiлля прогуливалась... Тепер засну вже... Завтра чим свiт устану, пiду на торг та й розiб'ю свою тугу. Если ж з ним зострiнусь на мiстi, то буцiм його i не знаю, i не буду на нього дивитись... А вже вiн, вiрно, з нею ходитиме по рынку та дещо купуватимуть... бо, мабуть, i весiлля швидко буде... То-то вже вiн буде рад, як ожениться!.. А вона?.. Чого ж я заливаюсь слiзоньками?.. Ох, бiдонька моя!. Ох, горечко мо! Чого-таки я на весiлля прогуливалась?.." 
 Реалзм в "Марус" присутний у опис нацонально укрансько одеж в обычаях, а саме веслля, звича, гри.
 А класицизм - це втылення великолепного, деального, цим гармончним переплетена весь твр: "От на березах i листя зашупотiли промеж себе, що й вони, по ласцi божiй, будуть красуватись на ясному сонечку. Схаменулась травонька, як скропила небесна росочка; пiднялись стеблинки, розпукались цвiточки i, порозiвавши рiточки сво, надихали на усю равнину таким ароматом.."
 4) Змальовано, як я вже помчала, укранський нацональний одяг: "Сорочка на нiй бiленька, тоненька, сама пряла i пишнi рукава сама вишивала червоними нитками. Плахта на нiй картацька, черчата* (*Черчатий пофарбований у червоне.), ще материнська придана; тепер вже таких не роблять.", веслля по укранським звичаям з дружкою танцями, гра "Чи чiт, чи лишка?", яка теж нацональним атрибутом.
 5) Спочатку батько выдповв сватам так: " Але чому не вiддаю? сказав Наум, здохнувши. Бо жалко свого рожденiя."
 Але наодинц з дочкою вн аргументував це такими словами:"... не раз тобi казав, що дiвкою тобi зоставатись не можна, треба замiж iти. Приказував тобi, що тiльки кого полюбиш, сразу менi скажи прямо, а я, побачивши, що воно таке , так би дiло i кiнчав; если б менi не годивсь, то я б тобi сказав: не треба, не знай його; а если ж би годився, то б йому поперед усього сказав би, щоб i ти не знала: присилай, козаче, за рушниками; затим, що поки до сватання, так щоб не було у вас нiякого женихання, бо воно до добросердечна не доводить. Щастя i тво, i наше з Настею, що Василь такий чесний i богобоязний, а другий i незчулася б, як би нав'язав тобi камiнь на шию, що й повiк би його не зняла, хiба б з мосту та у воду. Якби я знав з самого першу об Василевi, то я б тобi сказав, зачим не вiддам за нього; i ти б так не пристала до нього, i тобi легше було б його забувати. А тепер як хоч, так i вытерпи, бо не вiддам."
 6) За допомогою ептетв ("румяненький", "моторний"), порвнянь ("оч веселеньк, як зрочки"), метафори ("уси козацьк" (тобто як у козака).