твр на тему: невмерущсть духовно краси за драмою-ферю лсова псня

Головною геронею поетично драми Лес Укранки Лсова псня витвр народно фантаз мфологчна стота за мям Мавка. Письменниця да цьому персонажев нжну натуру, спвочу душу двочу вроду. Досить важливу роль у образ Мавки грають довг коси. Вльна, як оточуюча природа, що зростила, Мавка ходить з перевитими нжними квтами розпущеними розкшними чорними косами. це не випадково, адже коси в народному уявленн це символ вол, вроди та двочо цноти. Краса Мавки пдкреслються зоряним внком, який у твор эмблемой усього кращого, що було в двчин эмблемой усього найкращого, що виновата мати кожна людина. Протягом ус пси Мавку супроводжу вогненне сяйво зоряного внка.Героня Лсово псн сприйматься не тльки як дивовижний казковий образ, в якому втелена людська мря про вльне життя щастя, а й реальна двчина, життва свом виглядом та душею. Мавка приваблива за свою щирстю, незламнстю, почуттями характером. Героня драми мужня горделива, в образ письменниця втлила свй людський деал, деал вддано свом переконанням почуттям, духовно багато, волелюбно гордо людини.Образ Мавки Леся Укранка протиставля у твор тим дрбязковим людям, свт яких закнчуться у тсному мщанському кутку, свт яких далекий вд усього великолепного високого. Адже саме в такому яскравому протиставленн найбльш чтко сприйматься головна дея твору. Ця дея поляга в невмирущост усього великолепного високого, що в справжнй людин, у вислов, який проголосила героня фер: Н! Я живая! Я буду вчно жити! Я в серц маю те, що не вмира.Стосунки мж головною геронею твору Лукашем нагадують стосунки ще одн вдомо нам лтературно пари Гриця Бабенка Марус Чурай з однойменного твору Лни Костенко. Розлад у вдношенн цих геров виник через те, що Гриць ходив ногами по земл, а кохання Марус сягало неба. Те ж саме, що про Гриця, можна сказати й про Лукаша, який казав: Любов любовю, а життя життям. На жалко, ус зусилля Мавки пдняти коханого на свою висоту не дали няких итогв, а якщо дали, то занадто пзно.Тльки з часом герой почина усвдомлювати, наскльки багато вн втратив. У Лукаша вдроджуться потяг до незайманого, великолепного кохання, вн ста мудршим. Пд впливом жорстоких життвих законв вн усвдомлю, що у його снуванн нема сенсу. Лукаш замислються: А треба жити?. Герой просить у Дол:Пригорни, моя Толика,Хоч руками долинку,чи не знайдеш пд снгомз дивоцвту стеблинку.Пд дивоцвтом авторка ма на уваз те найголовнше, що загубив Лукаш сво духовне багатство. дея його невмирущост найсильнше вдчуваться в останньому монолоз Мавки:Легкий, пухкий поплецьЛяже, вернувшийся в рдну землицювкуп з водою там зростить вербицю,-стане початком тод мй кнець.В одному з свох листв до матер письменниця написала про те, що образ герон створено нею Лсово псн зачарував на весь вк. Це зачарування передаться кожному, хто прочита цей твр, бо все в ньому освчене прагненням до незвичайного, небуденного великолепного, освчене яскравим полумям духовност. Тому зараз поетичне слово Лес Укранки, яке письменниця називала спвучим полумям, свтиться на повну силу, да нашим спввтчизникам зрозумти, що головне у житт це високий чистий людський дух.