твр на вльну тему поема Давня казка

Одню з найкращих поем Лес Укранки Давня казка. У нй поетеса порушу делему рол поета поез в житт окремо людини суспльства в цлому. Мен здаться, що це не випадково, бо, незважаючи на слабке здоровя, Леся Укранка прагнула прислужитися свому народов, свой Батьквщин. люд, Украна потребували захисту, а диною зброю, якою вона майстерно володла, було слово. Отож, напевно, поема дещо автобографчною.

Кожна людина зявляться у цьому свт не випадково, а з певною мсю. Комусь толика дарувала вмння орати землю, сяти хлб. Комусь будувати житло, храми, палаци. Комусь рятувати життя людей. А нш отримали в дар талант лкувати людськ душ. Можна довго сперечатися, який талант найкращий, який найважливший, але вс погодяться з тим, що без жодного з них прожити не можна.

Народна мудрсть сказать: Шабля ранить тло, а слова душу. Але якщо добре володш словом, то не тльки зможеш ранити, а й у мороз згрти гнв перемогти.Т псн-слова мали чудодйну силу. Вмить бдного поета перетворювали на пана. Варто було злее кинути оком, як дброва, поле, небо, син море ставали багатством, робили людину щасливою вльною. Але не вс розумють те, як можна бути багатим щасливим, якщо нчого не маш. Нерозумння породжу неприязнь, недовру. Та варто злее 1-го разу переконатися у тому, що слово може змнити долю, щоб поврити в його силу. Так, тльки за допомогою поета лицар змг стати щасливою людиною, бо саме серенади, написан поетом, розбудили кохання в душ здори. У свому щаст Бертольдо швидко забува про того, кому вн ним завдячу. Та, як говориться у приказц: з щастя та горя куться толика, отож зло несподвано настало. Забажалось цариц на вйну скликать лицарство Згодом через невдач вйсько збунтувалося проти Бертольдо. Сором та ганьба, а можливо, й смерть чекали на нього. Та знову стали в пригод псн поета. Саме рончний заклик з псн: Уткай, поки здоровий! пробудив вонську честь доблесть у вйську. З словами: Краще погибель, нж вчний сором! солдати кинулись у бй. Завдяки поетов лицар одержав нагороду вд короля, зажив слави вдважного вона, повернувся до мирного та щасливого життя. Та як же цього разу вн вддячив свому рятвников?

Коли Бертольдо почув псн, як закликали люд до боротьби проти пана-гнобителя, вн зразу збагнув, хто х автором, тому вдправив свох слуг до поета з пропозицю оселитися в палац. Лицар розумв, що зброя спвця нездоланна можна використати у власних нтересах. Але поет був безкорисливим завжди захищав тих, хто потребував допомоги, тому вдмовився:

Не поет, хто забува

Про страшн народн рани,

Щоб соб на вльн руки

Золот надть кайдани!

Бертольдо розумв, що проти слова поета нема збро, тому наказав кинути його до вязниц. Та жодн мури не здатн зупинити слово, тому за свй тюремний спв лицар слова поплатився головою. Але зерно свободи, яке розсяли по кран псн поета, пдняло народ проти пана. Н погибель поета, н погибель Бертольдо не припинили одвчно боротьби мж благом злобном. продовжують нащадки лицаря слова пана.

Отже, поезя це зброя, яка гартувала люд у години зла; це цлющий бальзам, який лку душевн рани; це мелодя закоханих сердець; це надя на краще майбутн; це вра у перемогу блага. Одне слово, поезя це музика життя!