твр-роздум толика жнки, Тараса Шевченка(Катерина,Наймичка)

Провдною темою в творчост генального сина укранського народу Т. Г. Шевченка було зображення страдницько жночо дол. Пригадаймо поеми Катерина, Сова, Наймичка. Ц твори стали даниною великй материнськй любов, що не зна меж.

У поем Наймичка Т. Г. Шевченко показав востину святу любов жнки-страдниц до свого позашлюбного сина.

З особливою задушевнстю розкрива поет багатий прекрасний внутршнй свт матер-селянки. Головна героня Ганна хотла бачити свого сина щасливим, хотла пзнати радсть материнства. Але матерального достатку, пдрунтя для цього не мала. Вона пдкинула хлопчика бездтним людям, а сама пшла до них наймичкою.

Страждання молодо матер, яка до само смерт не наважуться ззнатися синов про те, що його ненькою, становлять базу поеми.

Що ж привело матр до пекельних пыток? Над цим питанням примушу замислитися читачв создатель. Чому мати та син змушен були довг роки перебувати пд тягарем ужасно тамниц?

- Прости мене. Я каралась

Весь вк в чужй хат

Прости мене, мй синочку!

Я я твоя мати -

Та й замовкла

Зомлв Марко.

И земля задрижала.

Прокинувся до матер -

А мати вже почивала.

Не можна без хвилювання читати останн рядки поеми. Оскльки самою природою жнц призначено бути дружиною, матрю, продовжувачкою роду людського. Але толика була зрадливою до Ганни. Скльки вона зазнала на свому шляху! Зл пересуди, непередбачен обставини, злидн все це невдступно йшло за молодою двчиною спонукало шукати вихд з складно життво ситуац. Необхдно вддати належне мужност, неабиякй сил вол молодо жнки. Вона не покнчила життя самогубством, як це зробила Катерина, героня однойменно поеми. Н, Ганна шукала такий шлях, щоб забезпечити майбутн свому синов завжди бути поруч, бо тльки материнське серце може радти й сумувати, жити у духовному днанн з дитиною. Найголовнше, що вона не залишила сина. Вддавала тепло душ не тльки йому, а й людям, як турбувались про Марка.

Т. Г. Шевченко в образ Ганни звеличив матр, що готова до самопожертви, повна особистого самовдречення, сяга вершин велико життво мудрост. Драматизм дол наймички вража. П. Кулш, прочитавши поему, зазначив, що не зна нчого досконалшого н в однй вропейськй лтератур.

Твр захоплю свою щирстю, задушевнстю, добротою. А з ншого боку, вража соцальною несправедливстю. Читач не зна передстор описаних подй, що спричинила до страждань головно герон. Але це й не так важливо, бо создатель мав на мет показати типове явище того часу страдницьку долю жнки з народу.