допоможть зробити дейно художнй аналз врша ВИШН Антонич був хрущем

Образне сприйняття свту як храму природи розумння художнх традицй Б.-. Антонич поднав у поез Вишн:
Антонич був хрущем жив колись на вишнях, на вишнях тих, що х оспвував Шевченко. Моя крано зоряна, бблйна й
пишна, квтчаста батьквщино вишн й соловейка! Де вечори з вангел, де свтанки, де небо сонцем привалило бл
села, цвтуть натхненн вишн кудряво й пянко, як за Шевченка, знову поять псню хмелем. Цей врш нагаду вдому
пейзажну мнатюру Т. Шевченка Садок вишневий коло хати. Але Кобзарев образи Б.-. Антонич тракту свордно.
Здесь ототожнення героя з хрущем, отже, з природою, згадки про вишн й соловейка як характерн ознаки рдно земл
джерело натхнення для митця. Поет стверджу думку про органчнсть лтературно спадкомност, естафети.
Це явище природне, як квтування вишн, псн соловя, як свтанки

ВИШН

Мж Б.-. Антоничем та читачами його поезй часто виникали непорозумння. Вихован на сприйнятт класичного врша описового нраву з обов'язковими формальними атрибутами (строфа, рима, розмр тощо), на народницькому його тлумаченн як естетизовано люстрац певно де, як виконавця виховно чи пзнавально рол за рахунок художньо, вони не могли сприйняти Антоничево лрики. Те, що достеменне мистецтво живе передовсм за законами краси, що воно витворю нову естетичну дйснсть, рвновелику будь-якй ншй, для их не було визначальним. Тому поетичн тексти Б.-. Антонича не знаходили належного прочитання.
Зокрема, певне утруднення викликали колоритн метафори врша "Вишн:

Антонич був хрущем живой колись на вишнях,
на вишнях тих, що х оспвував Шевченко.