цитатна черта геров "за сестрою"

Дд Андрй вважав свом обовязком привчити Павлуся до лицарського ремесла. Вчив його здити на кон, кидати списом та арканом, стрляти з рушниц та з лука й орудувати шаблею. Часом оповдав йому про Запорожжя, про козакв, хн звича та про вс походи й пригоди з свого життя. Павлусь мряв про те, коли й вн пдросте, стане славним козаком. Здаться, не було нчого такового, чого б Павлусь для Ган не зробив. Павлусь пднс вгору свого супротивника та, як злее цей вдстав вд земл, розмахнув ним кинув на землю. Павлусь дивився на те все наляканими очима. Йому здавалось, що це якийсь страшний сон, з якого не можна прокинутися. Його огорнув ужас. У його уяв татарва була такою, що нхто не переможе. Ддусь розказував йому, як козаки колотили татар, та ось вн бачив, як татарви нчого не стримало, ддусь, багато нших дужих козакв полягли. Непорадний: Козаков соромно плакати, ось що. Виростеш козаком станеш, тод й засоромишся. Вн теж козацька дитина не грший вд нших. Як гинути, то гинути. Вн пде смливо на погибель з козацькою пснею на устах Та вн ще вила всх татар хнього Магомета. Я знаю, що в татар менше карають, коли бранець сам вернеться з добро вол. Цю щасливу нагоду хотв вн використати на те, щоб вдшукати визволити сестру. Вн склав соб цлий план, як це зробити. Знав добре, що Мустафа-ага, певно, живий у полковника що його знайдуть, як злее покаже м дорогу. За це вдкриття можна надятися велико винагороди, а навть свободи, а тод вернеться разом з сестрою на Украну. Вн не думав про те, щоб без сестри вертатися, й врив, що йому Бог поможе сестру вдшукати. Боже наш! Я бачу твою руку в цм усм. Я, бдний невльник, пустився навмання, бачачи в цьому мо спасння. Ти вдержав мене завернув, та це мен вийшло на добре. Мали мене нагайками вбити, та твоя могутня рука спасла мене. Чи гадав я, куди мене тво святе провидння заведе? Боже, Боже! Не покидай мене, вислухай мою мольбу, допоможи мен! На для тебя моя надя! Тепер жилось йому дуже добре. Йому подарували волю, зробили те, чого забажав. Виходив, коли хотв, у мсто, знайомився з сверстниками з багатих татарських родин, здив на кон, стрляв з лук та рушниц. Був развлечений, за це його вс полюбили. Девлет-грей: Замечательна й лицарська кров пливе в цьому хлопцев! Если б його Аллах просвтив та до нашо правоврно ври привернув, придбав би соб слам славного лицаря оборонця. Справд лицарський люд т козаки. Яке мен дло до нього! Добре, що живе, тепер хай сразу здохне за ту кривду, яку нам заподяв. Чорт х бери усх татар. Маму вбили, ддуся нас замучили Заждть, чортов сини! Вернусь я ще сюди, може, не раз, та не на посторонку, як невльник, а з козацтвом, як лицар! Заждть, я ще вашого ддьчого хана за бороду скубну, не те що Если б татарин не хотв пустити х на волю, тод Павлусь уб сестру, татарина проколе ножем. Хай тод повсять або кньми розрвуть все одно. Вся та погань татарська. Чого вони нас зачпають, мордують? Хба ж ми м заважамо? Н, н, ми стрнемось ще! Нчого не бажамо, лиш вол. Пусти нас Нам тут добре, та за Украною нам сумно. Хочемо свох побачити. Н, майна я не хочу, а лиш ось про що прошу: у Сулемана-ефенд живе невльник Остап Швидкий, укранець, земляк мен. Звели його виучити подаруй мен Та вн мен був рдним батьком, коли я уневолю попав. Вн завивав мен рани, коли мене зрзали нагаями. У Павлуся потекли сльози з глаз