Якби ви могли змнити под наприкнц твору, то як би вони

Вн помтив, що нмець б' злее правою ногою, хотв проскочити злва вд нього. Нмець скоса стежив за Климком, Климко теж не зводив з нього очей. Не дйшовши до дверей крокв три, вн згнувся калачиком, аж клунок посунувся на голову, подався ще трохи влво од нмця разом з клункам полетв з вагона, перекинувся в повтр й посунувся сторч головою по крутому мокрому насипу просто в калюжу, а клунок боляче придавив шию. Нмець таки достав його вже на льоту кулаком у груди... Климко спробував пдвестися, але в грудях в колн так заболло, що вн застогнав поповзом, ковзаючи лктем по грязюц й тягнучи за собою клунок, вибрався з калюж. Бля переднього пасажирського вагона стояв гурт нмцв. Вони курили й реготалися. Коли до них пдйшов той, що викидав, гурт обступив його зареготав ще дужче.

Быстро позд рушив.

Климко розтер груди й колно. "Добре, що ттонька Марина отдала штани, хоч були вони й велик, а то живо го мсця на ногах не зосталося б", подумав вн, пдввся видерся на насип. Близко, клометрв за три, вн побачив станцю впзнав : то було Дебальцеве!

Тепер йому лишалося пройти клометрв шстдесят. Климко повернув за акацву посадку побачив неподалк у степу ветхого з кошиком та жнок з мшками за плечима. Вони посувалися помалу дуже горбилися. Климко пшов слдом за ними.

А мокрий степ грко пах полином тихо шумв од втру. Низько над ним засунули хмари.

РОЗДЛ VI

Иного денька Климко пдходив до сво станц. Було ясне псля дощу надвечр'я. Дощова роса м'яко блищала на пожухлих придорожнх травах, сонце, що вже ледь торкалося найдальшого пагорка, малиново яскрло у кожнй росин.

Климко йшов помалу, бо вкрай зморився з свою ношею.

Мшок з сллю та харчами (була серед них пляшка молока, що якимось дивом не розбилась, як упав з вагона) вн перев'язав пополам нс по черз то на од ному, то на иному плеч.

В дощ вн не зупинявся, щоб десь його переждати, а йшов йшов, напнувшись надрваною плащ-палаткою, доки несли ноги.

Йшов вн помалу ще й тому, що не треба вже було поспшати: он вн, виселок, мр крзь безлисту посадку, а он лежить за ржавими колями большой залзний бак звалено водокачки, звиваються димки по нмому териконов порода горить. У вислку теж денде курять негуст дими з димарв тануть над посадкою.

Дома, дома!.. Теснее дома.

Вн не пде вислком, н. На перезд вн зверне лворуч колю, мимо станц, депо, печища на мсц барака хлбопекарн дстанеться до вагово. Постука тихенько в двер... "Хто там? спита Наталя Миколавна. Заходьте, будь ласка"... Климко усмхнувся , сам того не помчаючи, пшов швидше.

Нараз у вислку глухо хлопнув пострл. Потм кратко диркнув автомат. "Невже знову талйц?" подумав Климко.

Вони й тод, як прийшли, зчинили таку стрлянину по курях, наче у вислку точився бй. Так де ж т кури сразу, як х витрощили до одно?

Знову бухнув пострл, теснее ближче, куля десь угор твкнула.

тут Климко побачив, що вд перезду назустрч йому бжить якийсь чоловк босий, у солдатському галфе з розв'язаними поворозками в гмнастерц без ремняки.

Вн бг весь час оглядався. На перезд вискочило ще дво, у чорному, один з их припав на колно вистрлив. Той, що бг, вильнув убк.

тод Климко все зрозумв.

Туди, дядю, бжть! закричав вн, показуючи рукой праворуч вд себе. Туди Там колода!..

Вд перезду вдарила довга автоматна черга. Климка штовхнуло в груди обпекло так боляче, гостро, що в глазах йому попливли червоногаряч плями.

Вн уп'явся пальцями в джурку на грудях, тихо ойкнув впав.

А з пробитого мшка тоненькою блою цвкою потекла на дорогу сль...

Климка-а-а! Кли-и-мка-а! почув Климко з гарячо птьми нчого вже бльше не чув.

Вд перезду, пднявши руки, спотикаючись падаючи, бг до Климка Зульфат.